Історія телебачення: від перших дослідів до мікросхем

Перші етапи розвитку телебачення

Вперше явище фотоефекту - звільнення електронів речовиною під дією електромагнітного випромінювання, виявив німецький фізик Генріх Герц в 1887 році, а через рік російський вчений Олександр Столетов провів досвід, наочно демонструє це явище. У 1907 році російському фізику Борису Розінгу вдалося теоретично обгрунтувати можливість отримання зображення за допомогою електронно-променевої трубки, розробленої раніше німецьким фізиком К. Брауном і навіть вдалося здійснити це на практиці: він зміг отримати зображення у вигляді однієї єдиної нерухомої точки.

Першою працює телевізійною системою вважається винахід німецького інженера Пауля Ніпкова, зроблене ще в 1884 році. Конструкція стала основою для створення так званого механічного телебачення. Пауль Ніпков винайшов диск, за допомогою якого зображення перетворювалося в електричні імпульси. Це був диск з певним числом отворів, розташованих по спіралі, напроти якого встановлювався фотоелемент, і світло потрапляло на фотоелемент через цей диск. Патент на оптико-механічний пристрій ( «електронний телескоп») для розкладання зображення на елементи при передачі і прийому телевізійних сигналів, назване диском Ніпкова (застосовувався в перших телевізійних пристроях з механічною розгорткою), був отриманий в 1884 році. Ніпков обертав диск над картинкою або об'єктом. Світлові імпульси, що проникали через отвори диска, перетворювалися фотоелементом в електричні сигнали. Тоді кількість рядків на екрані було невеликим - близько 300, тобто світло проникало на об'єкт через триста отворів, і механічно сканована телевізійна «картинка» була грубою. Завдяки диску Нипкова, в 1925 році шведському інженеру Джону Берд вдалося вперше добитися передачі розпізнаються людських облич. Трохи пізніше ним же була розроблена і перша телесистема, здатна передавати рухомі зображення.

Перший час розвиток телебачення йшло в двох напрямках - електронному і механічному (іноді механічне телебачення називають ще й «малострочного телебачення»). Причому розвиток механічних систем відбувалося практично до кінця 40-х років XX століття, перш ніж було повністю витіснено електронними пристроями. На території СРСР механічні телесистеми протрималися трохи довше.

Як телемовлення стало масовим Як телемовлення стало масовим

Експерименти з використанням електронних променів для передачі і прийому зображення на певні відстані почали проводитися в різних країнах (США, Японія, Радянський Союз) з початку 20-х рр. ХХ століття. В результаті в 1933 році американському інженерові російського походження Володимиру Зворикіну вдалося винайти катодну трубку, яка є і по теперішній час головною частиною більшості телевізорів.

Перші телевізори, придатні для масового виробництва з'явилися в кінці 30-х років ХХ століття. Однак цьому передувало кілька десятиліть наполегливих досліджень і безлічі геніальних відкриттів.

В кінці 1936 року в американській науково-дослідної лабораторії RCA, очолюваної Зворикіним, був розроблений перший електронний телевізор, придатний для практичного застосування. Трохи пізніше, в 1939 році, RCA представила і перший телевізор, розроблений спеціально для масового виробництва. Ця модель отримала назву RCS TT-5. Вона представляла собою масивний дерев'яний ящик, оснащений екраном з діагоналлю в 5 дюймів. Пізніше радіолампи були витіснені напівпровідниками. Перший телевізор на основі напівпровідників був розроблений в 1960 році фірмою Sony. Надалі з'явилися моделі на основі мікросхем. Тепер же існують системи, коли вся електронна начинка телевізора укладена в одну єдину мікросхему.
Сьогодні якість мовлення значно зросла і стало цифровим. Самі телевізори вже перестали сприйматися як «ящики», бо з'явилися плоскі LCD і плазмові моделі. Розміри екрану перестали вимірюватися кількома десятками сантиметрів. Телебачення стало нормою. До початку ХХI століття методи і принципи телемовлення значно змінилися. Виникло кабельне та супутникове телебачення.

Телебачення в СРСР і Росії

У Радянському Союзі перший телевізор, випущений в квітні 1932 року, називався Б-2. Ця була механічна модель. Перший же електронний телевізор - легендарний КВН 49 був створений в 1949 році. Він був оснащений маленьким екраном і перед ним встановлювалася спеціальна лінза, яку потрібно було наповнювати дистильованою водою. Надалі з'явилося і безліч інших, більш досконалих моделей. В середині 1967 року в СРСР почалося виробництво кольорових телевізорів.

Хоча систему кольорового телебачення розробив ще Зворикін в 1928 році, її реалізація стала можливою лише до 1950 року, та й то лише в якості експериментальних розробок. Перший, придатний до продажу кольоровий телевізор створила в 1954 році все та ж RCA.
Ця модель була оснащена 15 дюймовим екраном. Трохи пізніше були розроблені моделі з діагоналями 19 і 21 дюйм. Коштували такі системи дорожче тисячі доларів США, а, отже, були доступні далеко не всім.

Єдині стандарти (PAL і SECAM) з'явилися і почали впроваджуватися в 1967 році.

Перші регулярні телепередачі почалися в 1936 році у Великобританії і Німеччині, в 1941 році в США. Однак масове поширення в Європі телемовлення отримало лише в 1950-і рр., В більшості країн, що розвиваються власні державні та приватні телекомпанії виникли ще пізніше, в 1960-х - початку 1970-х рр. До найбільших телекомпаніям світу належать: Сі-Бі-Ес (Columbia Broadcasting System), Ен-Бі-Сі (National Broadcasting Company), Ей-Бі-Сі (ABC Television Network) - в США; Бі-Бі-Сі (British Broadcasting Corporation), Ай-Ті-Ві (Independent Broadcasting Authority) - у Великобританії; РАІ (Radiotelevisione Italiana) - в Італії; Ен-Ейч-Кей (Nippon Hoso Kyokai) - в Японії; ЦДФ (Zweites Deutsches Fernsehen) - в Німеччині.

У Радянському Союзі перший дослідний сеанс телемовлення відбувся 29 квітня 1931 року. У 1937 році був організований перший телецентр на вулиці Шаболовці, з 1938 року здійснював експериментальне телемовлення на основі електронних систем, а з 1939 року - регулярне телемовлення (першою передачею стала демонстрація фільму про відкриття 18-го з'їзду ВКП (б)). Після перерви, пов'язаної з Великою Вітчизняною війною, телецентр на Шаболовці відновив трансляції передач 7 травня 1945 року, а 15 грудня того ж року першим в Європі відновив регулярне телемовлення два рази в тиждень.

У 1951 році, на базі Московського телецентру, створена Центральна студія телебачення, ведуча щоденні передачі. У 1957 році створено Держкомітет з питань радіомовлення і телебачення. У 1964 році вперше в країні за допомогою супутникового зв'язку здійснена трансляція Олімпійських ігор з Токіо, в 1965 році - обмін телепрограмами між Москвою і Владивостоком, в 1966 році - передача кольорового зображення з Парижа до Москви. У 1967-1970 роках введено в дію Технічний телевізійний центр (ТТЦ) «Останкіно».

З 1967 року почалися регулярні передачі кольорового телебачення; в цьому ж році створена супутникова система розподілу телевізійних програм на мережу наземних приймальних станцій «Орбіта». До початку 1990-х років дві програми Центрального телебачення приймалися практично на всій території Росії.

У першій половині 1990-х років почалася реорганізація телемовлення, з'явилися перші автономні форми - суспільне мовлення і комерційне мовлення (існуюче за рахунок реклами). У 1990 році утворена Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія (ВДТРК). ВГТРК організувала телеканали «Росія» (1991) і «Російські університети» (1992-1996). У 1991 році на базі Держтелерадіо створені Російська державна телевізійна і радіомовна компанія (РДТРК) «Останкіно» і регіональні телерадіокомпанії, в тому числі Московська телевізійна компанія (МТК; на 3-му каналі). У 1993 році заснована приватна телекомпанія НТВ. У 1995 році, в результаті реорганізації РДТРК «Останкіно», 1-й канал телебачення був переданий телекомпанії ОРТ (Громадське російське телебачення).

Сьогодні традиційне аналогове телебачення практично вичерпало свої можливості. До 2015 року телебачення в Росії повністю перейде на цифровий формат мовлення, що дозволить збільшити кількість каналів в кілька разів. Фахівці відзначають, що Росія добре підготовлена ​​до «цифрової революції». Вже зараз багато російських компаній випускають цифрові передавачі, а також теле- і радіоприймачі. У багатьох регіонах країни ведеться будівництво телевеж, що підтримують цифровий формат.

Всі довідки >>

Всі довідки >>