Ізраїльський балет представляє в дні Хануки-2018 балет «Лускунчик» у виконанні 32 танцівників Ізраїльського балету і 20 учнів балетної школи - оновлена адаптація світового шедевра. У восьми містах країни - з 29 листопада по 8 грудня - новий погляд на стару, настільки добре всім знайому казку Ернста Теодора Амадея Гофмана «Лускунчик і мишачий король».
Є історії, сюжети яких стають вічними ... Історії, переказ яких в будь-якому вигляді - безпрограшний. Казки, які відомі багатьом поколінням і улюблені читачами та глядачами різного віку. І що ж це за історії? В першу чергу, «Лускунчик», що ставився на різних сценах світу і у всіх жанрах тисячі і тисячі разів.
За задумом Гофмана, в цьому творі прихований глибокий філософський задум, ця історія сповнена містики. Гофман намагався підняти складні питання про і внутрішніх переживаннях, про пізнання особистості. Він наділив ці роздуми в трепетну і ніжну історію про зачарованому принца, перетвореному на потворну іграшку, про дівчинку, яка зуміла розгледіти в Лускунчика доброту і мужність. У «Лускунчика» Ізраїльського балету яскраво проявляється і драматургія танцю, акторська гра, і тому історія Клари, Лускунчика і дивною іграшки - щипців для розколювання горіхів в формі солдатика, якого подарував Кларі її хресний, казкар Дроссельмейер, стає ще привабливіше і цікавіше.
Цей балет, з роками що знайшов покрив «дитячості» і якесь відчуття дитячого ранку, на ділі куди глибше і змістовніше. Недарма музику Чайковського до «Лускунчика» називають багатогранної, унікальною «балетної симфонією». Перша постановка «Лускунчика» відбулася 18 грудня 1892 року в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі.
Літературною основою для створення балету стала казка Гофмана «Лускунчик і мишачий король» ( «Nußknacker und Mausekönig»), вперше опублікована в 1816 році в Берліні. Сюжет її всім відомий, але не всі знають, що на французький цю казку перевів в 1838 році літератор Еміль Лабедолльер. Цей переклад попався на очі самому Олександру Дюма-батька. Важко сказати, чим його приваблювала ця історія, але як би там не було, в 1844 році він написав свою версію казки на той же сюжет. Саме його літературний варіант, з вельми великими відступами від первісної казки Гофмана, і знайшов директор імператорських театрів в Санкт-Петербурзі Іван Олександрович Всеволжскій і задумав створити балет по казці «Лускунчик і мишачий король». У його плани входило поставити величезну сценічне дійство, цілу музичну феєрію, куди входив би не тільки балет, а й опера. В якості основи для опери була обрана одноактна драма у віршах данського письменника Г. Герца «Дочка короля Рене». Як композитора був запрошений Петро Ілліч Чайковський. Лібрето до балету і всю програму спільної постановки програми, яка включала і балет, і оперу, створював головний балетмейстер Петербурзької імператорської трупи Маріус Петіпа. Він і повинен був ставити хореографію балету, але захворів - і хореографом нового балету терміново був призначений Лев Іванович Іванов. А до роботи над текстом для опери (що стала пізніше «Іоланта») відразу приступив брат композитора Модест Ілліч Чайковський.
Однак якщо музика до опери складалася у Петра Ілліча Чайковського досить швидко, то з балетом з'явилися складності: не відразу було знайдено музичне бачення гофманськими казки, хоча композитор цілком грунтувався на лібрето Петіпа. Але в підсумку, коли потрібний музичний аспект був знайдений, і музика з'явилася, це була певна своєрідна перемога - партитура виявилася набагато багатше і складніше традиційних творів для балету.
Робота композитора вимушено перервався навесні 1891 року, коли Чайковський вирушив в США на урочисте відкриття Карнегі-холу. Навіть на пароплаві він складав, але, розуміючи, що до призначеного дирекцією терміну не встигне, ще з Парижа відправив Всеволожському лист з проханням перенести прем'єри «Іоланти» і «Лускунчика» на наступний сезон. Тільки після повернення з поїздки робота пішла активніше. В протягом січня і лютого 1892 року Чайковський закінчив і оркестрував балет. У березні в одному з симфонічних концертів Російського музичного товариства була виконана сюїта з музики до балету під керуванням самого композитора. Успіх був приголомшуючим: з шести номерів п'ять на вимогу публіки були повторені. З тих пір успіх «Лускунчика» супроводжує завжди - у всіх редакціях і в усіх постановках. Успіх цього балету супроводжував і в Ізраїлі, і сподіваємося, що удача не змінить Лускунчика і в найближчі ханукальні канікули.
*****
Ізраїльський балет. «Лускунчик»
Адаптація хореографії Льва Іванова: Клер Бейліс-Нагера, Юлія Левін
Музика: Петро Ілліч Чайковський
Декорації: Мірьям Горецький
Освітлення: Аві Йона Буено (Бамбі), Урі Мораг
Костюми: Валентина стацій, Олена Гонікштейн
Тривалість вистави: 2 години (включаючи антракт)
Єрусалим, «Театрон Іерушалаім», 29 листопада, 17:00
Кібуц Гиват-Бренер, 1 грудня, 11:00
Хайфа, «Аудіторіум», 2 грудня, 17:30
Ніс-Ціона, 3 грудня, 17:30
Тель-Авів, зал «Смоларш», 5 грудня, 11:00, 14:00, 17:30; 6 грудня - 11:30 і 16:00
Нетанія, «Гейхал ха-тарбут», 7 грудня, 11:30
Герцлія, Центр сценічних мистецтв, 8 грудня, 10:30 і 13:30
Ашдод, Центр сценічних мистецтв, 10 грудня, 17:00
Додаткова інформація на сайті Ізраїльського балету www.iballet.co.il
Замовлення квитків - в касі « Браво »
Фото - © Йосі Цвекер - надано адміністрацією Ізраїльського балету
