"ХОРОШИЙ КІНО перекочували в документалістиці",

golosarmenii.am

- ВВАЖАЄ ПРОРЕКТОР Єреванський державний ІНСТИТУТУ ТЕАТРУ І КІНО АННА ЕРЗНКЯН

Мінський міжнародний кінофестиваль "Листопад" - один з представницьких на пострадянському просторі: беруть участь в ньому фільми в більшості є призерами європейських фестивалів, та й гості сюди з'їжджаються найвідоміші. Традиційно проводиться восени, фестиваль збирає учасників з багатьох країн, з кожним роком розширюючи свою географію. У цьому році "Листопад" в 17-й раз відчинив двері перед глядачем. Серед учасників фестивалю значились фільми з Німеччини, Фінляндії, Швейцарії, Польщі, Росії, Словенії та інших країн, а також з нашої країни, представленої документальною картиною "Останній канатоходець Вірменії".

До моменту показу на екранах "Листопаду" цей фільм режисерів Армана Еріцяна і Неллі Саакян вже був удостоєний призу в номінації "Вірменська панорама" VII Єреванського кінофестивалю "Золотий абрикос", "Гран-прі" XIX фестивалю національних фільмів Белграда. У Мінську вірменський фільм отримав ще одну нагороду: приз за кращий повнометражний фільм конкурсу неігрового кіно. Про роботу "Листопаду", тенденції сучасного кінематографа, а також про минулий в Москві міжнародному симпозіумі "Вірменія - Росія: діалог в просторі художньої культури" розповідає професор, проректор Єреванського державного інституту театру і кіно, член журі неігрового кіно XVII мінського кінофестивалю "Листопад" Анна Ерзнкян.

- "Листопад" прийнято вважати фестивалем фестивалів: це змістовний кінофорум, що відрізняється вдалим підбором фільмів, широкою представленістю авторських робіт, що викликає великий інтерес і в той же час ускладнює роботу журі, завдання якого - вибрати кращих з кращих. Фестиваль проходив у святковій атмосфері, якою охоплено Мінськ з 5 по 12 листопада. Цього року почесними гостями "Листопаду" були відома італійська актриса Орнелла Муті і сербський кінорежисер Емір Кустуріца. Різноманітною була і програма фестивалю, зокрема, в номінацію "Неігрове кіно" увійшло 22 фільми, об'ємних за форматом, наближених до повного метражу (40-90 хвилин). У сучасному документальному кіно намітилися особливі тенденції - інтерес до окремої людини, взаєминам між людьми, які автори картин передають через опосередковане спостереження. Одна з поширених тем - життя подружніх пар зрілого віку, які зберегли цінність сім'ї. При цьому стилістика фільмів відрізнялася різноманітністю і авторською інтерпретацією теми. Слід зазначити і вміння сучасних документалістів знаходити оригінальні явища в навколишньому їх дійсності. З цієї точки зору інтерес глядачів і журі викликали фільми "Глибинка 35х45" (Росія, реж. Є.СОЛОМІН), "Листи до запитання" (Польща, реж. Марцель Лозинський), "Останній канатаходец Вірменії" і інші.

- Як був прийнятий в Мінську вірменський фільм?

- "Останній канатоходець Вірменії" вельми незвичайний: представлена ​​в ньому історія реальна і в той же час нереалістична, і в цьому проявилася своєрідність авторського погляду творців картини. Герой фільму - представник унікальної, суто "вірменської" професії, життя якого переривається по ходу зйомок фільму, і разом з ним йде і культура канатоходства. Фільм був тепло прийнятий і глядачем, і журі і удостоївся Першого призу у конкурсі "неігрового кіно", поступившись "Гран-прі" картині В.Ендрейко "Жінка з п'ятьма слонами» (Швейцарія-Німеччина). Перемога А.Еріцяна і Н.Саакян в Мінську - це певне досягнення сучасного вірменського кінематографа.

- А що ви скажете про сучасний ігровому кінематографі?

- Мінський фестиваль в черговий раз виявив проблеми в ігровому кіно, в якому сьогодні не так вже й багато гідних зразків. На жаль, в наші дні з'явилася така собі "фаст-фудівська" культура в кіно: ти ходиш в кіно, дивишся за свої ж гроші тиражовану річ, в якій немає навіть натяку на відчуття, емоційні зрушення, катарсис - це просто ширужиткове чтиво, далеке від європейського і радянського кіно ХХ століття. Хорошого кіно мало в усьому світі і, ймовірно, воно перекочувало в документалістику, де є яскраві образи, цікаві явища. В ігровому ж кіно треба серйозно напружитися, щоб розпізнати героя і подати його художньо.

- Наскільки мені відомо, в Мінську ви зустрілися і з керівництвом місцевої Академії мистецтва з метою налагодження співпраці ...

- Так, в ході зустрічі було підписано договір про співпрацю між Єреванським державним інститутом театру і кіно і Мінської академією мистецтва, що має на увазі обмін студентами, викладачами, науковими роботами і т.д., тобто окреслено широкий спектр спільних програм і проектів. До речі, подібні договори у нас є і з Київським державним університетом, Китайською балетної школою, московським Всеросійським державним інститутом кінематографії. Подібне партнерство направлено на взаємообмін культурними досягненнями: знайомство з культурою інших народів дає багато позитивного на гуманітарному рівні. І в цьому плані мені хочеться також відзначити важливу подію, яка відбулася в Москві 15-16 листопада - міжнародний симпозіум "Вірменія - Росія: діалог в просторі художньої культури". Симпозіум проходив в рамках святкування 10-річчя Союзу вірмен Росії, від Вірменії в ньому брали участь 17 делегатів, які виступили з доповідями про вірмено-російських і вірмено-російських взаємозв'язках в області архітектури, образотворчого мистецтва та кіно. Серед учасників були і представники Росії, України, Білорусі. Оргкомітет симпозіуму очолив доктор мистецтвознавства, радник РААСН Армен Казарян, членами оргкомітету виступили доктор мистецтвознавства, професор Левон Чукасзян, представник САР, президент фонду "Арам Хачатурян" Гагік Габрієлян. Поїздку вірменської делегації фінансувало Міністерство культури РА, спонсор симпозіуму - група компаній "Ташир".

- Які аспекти взаємодії культур були розглянуті на симпозіумі?

- Найрізноманітніші - від вкладу великого зодчого Олександра Таманяна в культуру Росії і Вірменії до діяльності кінорежисера Юрія Ерзнкяна, який здобув освіту в Москві і привніс "російські" знання і досвід роботи в вірменський кінематограф. Симпозіум був покликаний поглибити і розширити наші знання в сфері культури, висвітлити багатогранність і плідність взаємин між вірменськими та російськими зодчими, художниками, вченими і науковими організаціями, що сприяли виявленню пам'яток вірменської та російського мистецтва і розкриття яскравих художніх явищ. Подібні зустрічі дуже важливі і цінні, тому що важко переоцінити роль культурних взаємодій між Вірменією і Росією. Про зв'язки наших народів на рівні культури довгий час не говорилося, і сьогодні спроба налагодження подібного діалогу актуальна. Багато діячів вірменської культури жили і творили в Росії, потім повернулися на батьківщину і почали працювати тут в новій якості. З іншого боку, відомі діячі вірменської культури, перебравшись в Росію, збагачували її культуру найкращими здобутками вірменського народу. Ця тенденція поновлюється і в наші дні, тому свідченням, наприклад, постановка балету "Спартак" Юрієм Григоровичем на сцені Національного театру опери і балету Вірменії. Активний обмін фахівцями налагоджений в сфері театру: як відомо, з російськими театрами плідно співпрацює головний режисер Єреванського російського театру ім.К.Станіславского Олександр Григорян. Хочеться сподіватися, що в кіно також будуть зрушення, з'являться спільні проекти: впевнена, це питання часу і бажання.

Магдалина Затикян

Երկխոսություն, մշակույթի տարածքում

aravot.am

Նոր էջեր բացահայտվեցին հայ արվեստի ուսումնասիրության տեսանկյունից

Վերջերս Մոսկվայում տեղի ունեցավ միջազգային սիմպոզիում, Հայաստան - Ռուսաստան: Երկխոսություն գեղարվեստական ​​մշակույթի տարածքում »խորագրով: Սիմպոզիումի մասնակիցները Երեւանից էին, Դոնի - Ռոստովից, Մինսկից, Սիմֆերոպոլից, Սարատովից, Լվովից, Կրասնոդարսկից, Մոսկվայից: Նրանք 44 զեկուցումներով ներկայացրեցին գիտաժողովի չափազանց հետաքրքիր ու խիտ ծրագիրը: Սիմպոզիումի կազմակերպման գործը նախաձեռնել էին արվեստագիտության դոկտոր, ՌԴ ճարտարապետության եւ քաղաքաշինության տեսության եւ պատմության ինստիտուտի բաժնի վարիչ Ա. Ղազարյանը, ԵՊՀ Հայ արվեստի պատմության եւ տեսության ՅՈՒՆԵՍԿՕ - ի ամբիոնի վարիչ, արվեստագիտության դոկտոր Լ. Չուգասզյանը եւ Ռուսաստանի հայերի միության Մոսկվայի քաղաքային մասնաճյուղի գործկոմի փոխնախագահ Գ. Գաբրիելյանը Լվովից Ի. Գայուկը ներկայացրեց Ուկրաինայի 44 թանգարաններում պահվող հայ արվեստի, տարիների ընթացքում իր հայտնաբերած ու հետազոտած 2000 նմուշների մի մասը, որոնց վերաբերյալ տպագրում է Ուկրաինայի հայ արվեստի պատկերազարդ հանրագիտարան - կատալոգ: 18-19- րդ դդ. հայ մետաքսագործ վարպետների ժառանգությունը Բելառուսում քննված էին Ի. Սկվորցովայի, իսկ հայ շինարար վարպետների աշխատանքները Ռուսաստանում `Հայաստանի ճարտարապետության թանգարանի տնօրեն Ա. Գրիգորյանի զեկուցումներում Ղրիմի եւ Դոնի - Ռոստովի հայկական հուշարձանների մասին խոսեցին Տ. Սարգսյանը, Վ. Պիշչուլինան, Օ. Բաեւան, Ա. Իվանովա - Իլյիչովան, իսկ Երուսաղեմի հայկական վաղ քրիստոնեական խճանկարների մասին `Ս. Տարխանովան: Լ. Չուգասզյանի, Ս. Մանուկյանի, Զ. Հակոբյանի, Մ. Առաքելյանի զեկուցումները նվիրված էին հայկական, ռուսական եւ բյուզանդական մանրանկարչությանն ու որմնանկարչությանը, դրանցում առկա զուգահեռ երեւույթներին եւ վարպետներին: Ս. Վեսելովայի, Հ. Թամանյանի, Ա. Ղազարյանի զեկուցումները վերաբերում էին հայ մեծ ճարտարապետ Ալ. Թամանյանի գործունեությանը Հայաստանում եւ Ռուսաստանում, իսկ հայկական ճարտարապետության մեջ 1960- ականների ազատատենչ ոգին հետազոտման առարկա էր դարձրել Կ. Բալյանը: Մոռացված չէր նաեւ ռուսական մշակույթը Հայաստանում. Ն. Կոմաշկոյի ելույթը նվիրված էր Էջմիածնի հավաքածուի 90 ռուսական սրբապատկերներին, իսկ Լ. Պիպոյանի զեկուցումը `Հայաստանում մոլոկանների բնակարանների ճարտարապետությանը: Ա. Տեր - Մինասյանը պատմեց Ա. Աբրահամյանի անվան ռուս նկարիչների ստեղծագործությունների հավաքածուի `Երեւանի ռուսական թանգարանի մասին: Սարատովի թանգարանի տնօրեն Ի. Սորոկինը անվանի նկարիչ Պ. Կուզնեցովի անծանոթ նյութեր հրապարակեց Մ. Սարյանի, ինչպես նաեւ Հայաստանի (որտեղ որոշ ժամանակ աշխատել է) վերաբերյալ: Ուշագրավ էին հայ արվեստը ուսումնասիրած ռուս եւ Ռուսաստանում գործող հայ գիտնականների գործունեությունը լուսաբանող, Ս. Սարգսյանի, Ֆ. Տեր - Մարտիրոսովի, Մ. Պետրոսյանի, Ի. Պեչոկինի զեկուցումները Գիտաժողովում հետաքրքրություն առաջացրին նաեւ հայ երիտասարդ մասնագետների `Ս. Վարդանյանի, Ս. Չուգասզյանի, Ա. Եսայանցի, Շ. Զոհրաբյանի, Ա. Հովհաննիսյանի եւ Գ. Իգիթյանի զեկուցումները Այս հետաքրքիր սիմպոզիումի զեկուցումներից յուրաքանչյուրը նոր էջեր բացահայտեց հայ արվեստի ուսումնասիրության տեսանկյունից, լուսաբանեց հայ արվեստի առնչությունները եւ նպաստեց նրա ճանաչմանը, ըստ արժանվույն գնահատմանը մեր հայրենիքի սահմաններից դուրս

Обговорити на форумі >>>