Відгук Gertrude_Richter про фільм «Заводний апельсин»

Зведений Апельсин - Роман наповнений суперечливим змістом, безліччю змінюють один одного подій, які ще варто встигнути вловити, до того ж, він будується на так званому антігероізме.

Алекс - підліток, який має бездоганний смак до музики і витонченому насильству.

Він приклад витонченості духовної і зіпсованості фізичної. Берджесс подає головного героя, як унікального хлопчика, хоча і є спроби інтерпретувати роман, як загальний опис підліткового світу того часу.

Втім, не дивлячись на те, що центром нашої уваги стає Алекс, його оточують вуличні банди, ватажком одного з який є він сам. Не дарма роман був визнаний одним з найжорстокіших творів усіх часів. Я б навіть назвала його злегка знущальним. Моральна агресія героїв занадто прихована - так уже повелося, що ми можемо виправдати будь-який вчинок, якщо знаходимо йому якісь пояснення у вигляді мотивів, афектів і психічної пригніченості. Але в Заводному Апельсині ми спостерігаємо суху жорстокість, хуліганство не стільки заради вигоди, скільки заради самого процесу.

Хуліганство ... і чудова музика!

Алекс, на мою думку, стає для читача еталоном стилю. У його стилі зробити так, щоб злочин пройшло ідеально, в його стилі любити класичну музику, досягаючи катарсису від Дев'ятої симфонії Бетховена, в його стилі, нарешті, ці російські висловлювання, його міцне слівце, що не властиво іншим.

Герой набуває занадто мужні і дорослі риси для свого віку. Пройшовши через безліч страшних випробувань, Алекс відповідає за всі свої вчинки і приходить до зовсім вже надзвичайному кінця ...

Що стосується фільму Стенлі Кубрика, знятого за романом Ентоні Берджесса, то ця картина ще більш суперечлива, ніж роман. Але вже не в самому приємному сенсі.

Безсумнівно радує актор, який зіграв Алекса. Малкольм Макдауел ідеально впорався з цією роллю, я справді можу вважати це найкращою його акторською роботою. Ймовірно, моє уявлення про Алекса просто зійшлося з його образом у фільмі ...

В іншому починається низка мінусів.

Мені особливо дивно говорити про мінуси в картині Кубрика, так як це, все ж, визнаний геній кінематографа. Але таке звання дозволяло очікувати від нього кращого.

По-перше, фільм був зіпсований тим, що з сюжету геть була вирізана остання глава, в якій, до речі, вирішується вся подальша доля головного героя. Ця найзаповітніша глава, яка розташовується всього на 4-5 сторінках, просто говорить за весь роман загалом, перевертає уявлення про те, що читач (глядач) аналізував до цього. До сих пір не розумію, як Кубрик пішов на таке жорстоке злочин проти сюжету геніального роману ...

По-друге, варто відзначити, що фільму не вистачило найтоншого гумору, який присутній в книзі. Практично кожна міні-сцена в окремому розділі супроводжувалася деяким курйозом, якимось прихованим фарсом. Це теж важливо для сприйняття картини.

По-третє, зі сценами насильства Кубрик впорався не в повній мірі, вже хоча б тому, що моральний і фізичний тиск, яке Алекс переживав, перебуваючи на лікуванні, чи не проїдав глядачеві душу так, як робив це текст книги.

Висновок зроблений однозначний: Книга, як джерело сюжету, завжди буде і залишиться більш повної, ніж її екранізація.

Але, якщо ж кінематограф є першовідкривачем ідеї, то ніяка книга по фільму не буде такою пристрасною, як режисерська постановка.

Першоджерело - єдиний засіб розуміти, що вам каже автор, навіщо він це робить і чого він від вас хоче.
Дивіться хороші фільми, читайте чудові книги.

6 з 10

Гертруда Ріхтер про фільм "Заводний Апельсин"