Перед вами саундтреки до двох знаковим, в деякому роді, кінопроектів останнього часу, наочно характеризує не тільки загальний стан справ в сучасному кінематографі, а й в країні в цілому. На зміну "поколінню двірників і сторожів" прийшло "покоління гопників і бомжів". Розмова у нас сьогодні піде про багатосерійної бандитської телесазі "Бригада" - своєрідному доморослому варіанті "Одного разу в Америці", - і модному протарантіновском російською народному екшені "Бумер". Не будемо копатися в кінематографічному і суспільно-політичному брудній білизні і прейдем безпосередньо до музики.

У глядача з IQ вище кімнатної температури неоднозначна реакція проявляється вже на перших хвилинах розважально-пізнавальної історії про бригаді чотирьох відморозків, які намагаються "добитися всього в цьому житті". Ці перші кадри якраз і супроводжуються тій самій інструментальної темою "Бригада", автором якої є Олексій Шелигін. Йому ж належать і інші сумні оркестрові ембіентних замальовки до цього своєрідного "реквієму по загубленому поколінню", як позиціонують фільм його творці. Якщо вам подобається слухати в цілому непогану інструментальну музику, перемежовуються Биковський "тертками", то вам сюди. Хоча, відверто кажучи, задоволення це - не з приємних, і меседж зможуть оцінити, напевно, тільки справжні фанати серіалу, яких на безкрайніх просторах нашої неосяжної батьківщини знайшлося чимало. Музика, яка звучить у фільмі, абсолютно не передає настрою і є лише певним фоном до тим, що відбувається там подій. Чи не в докір людям, записувати цей диск, хочеться відзначити божевільна кількість треків (враховуючи розмови головних героїв): їх там аж 45. Чи не занадто багато? Щоб відшукати став популярним брейк-бітовий ремікс триплекс на заголовну тему "Бригади", спочатку потрібно перегорнути 35 доріжок вперед, а це - явний перебір.

На відміну від персонажів "Бригади", четвірка героїв "Бумера" не намагається чогось довести в цьому житті: вона, скоріше, від неї біжить, все глибше і глибше потопаючи в суворих її реаліях. Саундтрек до "Бумер" більш народний, чи що: левова частка треків віддана на відкуп "культовому" виконавцю сучасності - Сергію Шнурову. На чиє гучне ім'я клюне чимало шанувальників радикальної культури (які, можливо, і ломанутся потім в кінотеатри). Втім, ім'я Шнура на обкладинці стількох же може і відштовхнути - особливо тих, хто розчарувався в його творчості вже після виходу "Піратів XXI Століття", не кажучи вже про приблатнених "Другому Магаданському". Так, і "Жопа" і "Мама, наливай!" є в наявності на диску, як, втім, і своєрідний варіант "Мені б в небо-2" - "Нікого не шкода": сумно, жорстко, філософськи і в тему.
Співробітниця шнуровского ж тріо "Три Дебіла" Світу Колiбаба порадувала своєю сентиментально-сатиричної суто жіночої тріскотнею і прагматизмом ( "Купи Мені Це ..."), що віддалено нагадує деякі речі Колібрі і ранньої Валерії. Чи не підкачав і ручної сінті-поп проект Шнура Діоди з потішне поп-хітом "Мама Мені Каже". Ці речі скрашують загальне невеселий настрій диска, прорізаючи променями оптимізму важку атмосферу витає в повітрі безвиході.

Second Hand Band, як завжди, огорнули слухача щільною електронно-дабовій павутиною, яку розривають своїм речитативом Діма і хардкор-репери Слот (гідна зміна для IFK). Цікаві й електронні вірші від Snoop Жаба Жаб: симбіоз класичного ембієнту і брейк-біту - "Мікс Малера" і аналогова техно-довбання "Дівок Зняли" (прям "Мортал Комбат" якийсь). "Микита рязанський" сумує "середньо тугою" і ожилий в музичній повісті Ботаніки, активно збадьорюється бадьорими рок-н-рольними латинськими наспівами, які видають на гора Я І Мій Друг Вантажівка.
Прикро, що тут-то якраз і не вистачає крилатих фраз з фільму, які за своєю змістовністю могли б засунути деякі слабкі і невиразні треки.

Скептики, вже поспішили злити в отстой Шнурова, будуть приємно здивовані новими творчими здобутками героя молоді. Чоловік не здувся і довів, що ще здатний на багато що. Практично з радіохедовскім розмахом плющить свідомість його важкий депресивний загруз "Ангел", в противагу якому виступає мінімалістичний инструментал "Мобільник", в якому і виконує соло дзвінок мобільного телефону - свіжо, концептуально, забавно. Талановитим композитором Шнур показав себе, передаючи наостанок "Привіт Морріконе" - чудова невагома оркестрова п'єса з домінуючими скрипками та фортепіано, що вінчає альбом.
Така ось сумна казка з нещасливим кінцем. Чи не "Брат-2", звичайно, але слухати можна.

Послухати саундтреки:
бригада
Бумер