Скільки років вже існує Рух Бронозаври і чим воно займається?

«Рух Бронтозаври - волонтерська організація, що об'єднує молодь, існує вже більше 35 років. У своїй роботі ми намагаємося поєднувати приємне з корисним. Ми проводимо різні заходи для молодих людей, які допомагають людям, природі, відновлюють історичні пам'ятники. Наші волонтерські табори та інші заходи проходять в Чехії і за кордоном. Довгострокові проекти ми реалізуємо в Румунії та Індії, а зараз, співпрацюючи з місцевими організаціями, ми почали втілювати в життя проект волонтерських таборів і в Україні ».

Христина Студена (праворуч) Саме в цьому році ви і побували в Україні - на Закарпатті. Скільки учасників зібралося у волонтерському таборі і, що ви змогли здійснити?

«В Україні ми провели більше двох тижнів. Сформувалася група, що налічувала понад тридцять чоловік, до якої увійшли чехи, іспанці та українці. Ми розмічали туристичні маршрути в Закарпатській області - в Колочаві і Воловці. Надали ми і невелику екологічну допомогу - проходячи туристичні маршрути, ми збирали сміття. Проект волонтерського табору в Україні ми здійснили при співпраці з чеською екологічної організації Рух Веселка (Hnutí Duha) та українським об'єднанням Карпатські стежки (Karpatské stezky). У нас вийшло спільними зусиллями позначити 75 кілометрів туристичних маршрутів. Мені здається, що це була дуже цікава, приємна поїздка, яка принесла користь і місцевим жителям ».

У місці свого перебування ви розбивали табір або ночували в гостях у когось з місцевих жителів?

«Ми розбивали табір. У Колочаві нам допоміг один з друзів, власник туристичного кемпінгу. У Воловці ми співпрацюємо з мером, який для нас знайшов місце в однієї з місцевих мешканок. Тому наші волонтери змогли познайомитися і з способом життя простих людей. Наша господиня тримає корів, поросят та іншу живність. Ми приємно провели час ».

Для ваших волонтерів це середовище була незвичайна?

«Ні, вони вже з цим зустрічалися, так як в подібні табори вже їздили неодноразово. Для них було цікаво те, що в Україні подібний стиль життя у дуже великої кількості людей. У Чехії він зустрічається рідко, але для України це повсякденність. Люди працюють в полі, тримають корів, коней і так далі ».

Ви маєте намір продовжити співпрацю і повернутися в Україну знову? Куди ви тоді підете?

«Нам там дуже сподобалося, тому ми домовилися в майбутньому році провести подібну роботу. В Івано-Франківській області, де дуже красиві гори, ми могли б продовжити розмітку туристичних маршрутів. Українська організація Карпатські стежки в цьому регіоні вже розмістила 100 кілометрів трас ».

Ви допомагали розчищати стежки, розмічали туристичні траси, а була у вас можливість ближче познайомитися з історією цього регіону. Закарпатті колись ставилася до Чехословаччини.

«З історичної точки зору для нас це дуже цікава область. У Колочаву часто приїжджають чеські туристи саме для знайомства з історією. Ми також відвідали кілька музеїв, розмовляли з місцевими жителями про те, як вони оцінюють той час, коли ми були об'єднані в рамках однієї республіки. Цікаво було дізнатися й думку українських жителів про сучасну Чехії. У нас же дуже тісні відносини ».

Зустрівся вам хто-небудь, хто розмовляє по-чеськи?

«Ми зустріли дуже багато людей, які говорили з нами по-чеськи. Однак це пов'язано не з давньою історією, а з сучасністю. Дуже багато українців їздить до Чехії на заробітки. Тому вони і володіють чеською мовою. Коли ми зустрічалися з такими людьми, то вони зустрічали нас з великою радістю, розпитували, звідки ми і що робимо. Такі моменти для мене були дуже цікаві. Багато людей оперують різними вкоріненими стереотипами, в тому числі і негативними. У наших волонтерів з'явилася можливість дізнатися - як дійсно люди в Україні живуть, чому їздять до Чехії. Для українських співрозмовників це подібно. Ці моменти мені дуже сподобалися - справжнє спілкування двох культур », - завершує свою розповідь Христина Студена з чеського Руху Бронтозаври.