Новини Донецька і області

Микола Присяжнюк

На початку жовтня 2015 року стало відомо, що екс-міністр аграрної політики Микола Присяжнюк, якого звинувачують розкраданнях з Аграрного фонду України в особливо великих розмірах (500 млн. Грн), спокійно проживає і подорожує по Європі.

Це здивувало українських народних депутатів і правоохоронні органи, адже ще в квітні 2014 року він був оголошений в міжнародний розшук Інтерполу. Виявилося, що через пару місяців після оголошення в розшук, Інтерпол прибрав його, заблокувавши по ньому всю інформацію. В результаті, колишній український чиновник, замість того, щоб сидіти в тюрмі, насолоджується спокійним відпочинком за кордоном, а недавно навіть відвідав весілля своєї дочки в Будапешті. Згадуючи його минулі «подвиги», не дивно, що на цьому весіллі виступав екс-соліст групи Modern Talking Томас Андерс, гонорари якого зазвичай складають цифри з багатьма нулями. Дивно, як же простий шахтар Микола Присяжнюк досяг таких висот на державній службі? Все стає трохи ясніше, коли виявляється, що він був близьким другом і кумом нині побіжного президента України Віктора Януковича.

«Натуралізований» донеччанин

Народився Микола Володимирович в невеликому селищі Ксаверів Житомирської області. Після закінчення Київського технікуму близько року працював на заводі «Кристал» на посаді огранщика алмазів. У 1979 його закликали в радянську армію, в рядах якої він служив до 1981 року, і навіть встиг побувати в Афганістані. Після повернення з армії переїхав до міста Єнакієве Донецької області. Починав з роботи простим шахтарем. Згодом доріс до посади головного технолога по будівництву на підприємстві «Орджонікідзевугілля». Саме там, в 1986 році, він познайомився з Віктором Януковичем, тодішнім директором автобази. Як стало відомо пізніше, вони тісно дружили, а Віктор Федорович навіть хрестив сина Миколи Присяжнюка Романа.

«Кримінальні» партнери по бізнесу

Під час розвалу союзу, коли повсюдно створювалися кооперативи, Микола Володимирович почав займатися підприємництвом. Перший кооператив, створений ним, називався «Сервіс» і базувався на підсобному господарстві одного з Єнакіївських металургійних заводів (ЄМЗ). Щоб організувати його, Присяжнюк завів кілька корисних знайомств в особі кримінальних авторитетів того часу Юрія Іванющенка (кличка «Юра Єнакіївський») і Юрія Шумакова (кличка «Шумок»). Згодом у тандему Іванющенко-Присяжнюк був цілий ряд спільних бізнес-проектів, деякі з яких приносять гроші і по сей день.

На початку 90-х років, для того щоб отримати кредит на бізнес Микола Присяжнюк зареєстрував в США компанію Roll Impex Unlimited. Ця компанія пізніше стала співзасновником фірми «Інтертрейд». Ще одним з її засновників була компанія, зареєстрована в Ліхтенштйне - Palling Anstalt, створена спеціально для Присяжнюка. Особливістю Anstalt є те, що кінцевих бенефіціарів обчислити практично неможливо, а для її створення було потрібно всього лише присутність будь-якого громадянина Ліхтенштейну. Досить зручно, чи не так? Компанія «Інтертрейд» займалася перепродажем коксової продукції і металопрокату з більшості заводів Донецької області за кордон. Через рік після її створення, Микола Присяжнюк разом з Palling Anstalt створив фірму «Риф», яка мала досить широкий профіль діяльності - починаючи з експедиції вантажів і закінчуючи виробництвом макаронів. В цей же час «м'ясної» бізнес на «Сервісу» пішов в гору, фактично «задавив авторитетом» Єнакіївський м'ясокомбінат. Скориставшись цим, Присяжнюк і Іванющенко викупили його за безцінь і на базі нього створили завод «Юнкерс», який процвітає і по сьогоднішній день.

У 1997 році Миколою Володимировичем була створена компанія Reef Holdings PLC, співзасновниками якої стали його брат Борис Присяжнюк, партнер Олександр Кравцов і якийсь пан Пітер Паллагі.

До речі, в майбутньому цей «пан Паллагі» виявиться одним із засновників кіпрської компанії Dorigin Limited, фактичного власника Hartlog Limited, яка в свою чергу володіє фірмою «Голден Деррік». До слова, ця фірма контролює понад 30 газових родовищ в Дніпропетровській і Полтавській областях. Цікаво ще й те, що, будучи партнером з Паллагі (про що свідчать документи), Присяжнюк заперечував журналістам навіть факт знайомства з ним. Але ж він, по суті, контролює весь ланцюжок фірм володіють більшістю газових родовищ центральної України.

Крім компаній, в яких засновником вказано Присяжнюк, є кілька офшорів, з якими його пов'язують. Найбільш відомою є австрійська офшорна компанія Wellmind Invest. Її засновником є ​​Валерій Омельченко, зять кримінального авторитета з Єнакієвого - покійного Василя Джарти (кличка «Вася Біта»). Незважаючи на те, що екс-міністр Присяжнюк заперечував будь-який зв'язок з цим офшором, його активний розвиток припадає на час, коли Микола Володимирович офіційно відійшов від справ. Ще один факт, що підтверджують зв'язок з офшором, це те, що в 2008 році саме ця компанія зайняла його місце в складі засновників фірми «Монолітінвест».

Політичний шлях і «Міністерство нездужання і обжерливості»

У політику Микола Володимирович потрапив в 2002 році, почавши роботу на посаді заступника голови Житомирської ОДА. Вже через рік він був призначений першим заступником губернатора Житомирської області. З вересня 2005 року Присяжнюк став головою Національної асоціації виробників м'яса та м'ясопродуктів, що вельми зручно при наявності власного м'ясокомбінату.

У Верховну Раду вперше був обраний в 2006 році за списками «Партії регіонів» при протекції Юрія Іванющенка. У 2010 з подачі Віктора Януковича був призначений міністром аграрної політики, а після реорганізації в Міністерство агрополітики і продовольства залишився на посаді його голови. У 2012 році після формування нового уряду був переобраний на цю ж посаду.

Політичні експерти стверджують, що саме завдяки Присяжнюку-міністру «сім'ї Януковича» вдалося вкоренитися на агропромисловому ринку України. На посту міністра він активно займався виведенням сільськогосподарських земель з-під контролю держави. Ці землі він свавільно передавав структурам з сумнівною репутацією в оренду на 49 років. Також відбувалося з угіддями - їх члени «сім'ї» отримували за чисто символічні суми в подарунок.

За інформацією видання «Новое время» Присяжнюк і Іванющенко безпідставно зупиняли в порту кораблі і вимагали хабарі:

Було ще «Справа про квоти», суть якого полягала в тому, уряд прийняв закон про обмеження продажу зерна за кордон. Офіційно, це аргументували низькою врожайністю в 2010 році, проте експерти говорять, що вона була навіть вищою, ніж в 2009. Незважаючи на це, квоти були введені, а потім ще і продовжені в березні 2011 року. Головна біда була в тому, що ці бідолашні квоти розподілялися так, що їх отримували тільки члени «сім'ї», а інші заявки на їх отримання могли просто «загубитися» в архівах МінАПК. Далі стало ще гірше. Введення квот викликало зростання цін на борошно, соняшникова олія і зерно, а це спричинило за собою наростання «народного гніву», середній бізнес був практично повністю розчавлений. Оскільки в Україні присутні іноземні інвестори - піднявся міжнародний скандал, і багато хто з них після цього пішли з країни, яка «постійно змінює законодавство, захищаючи інтереси приватних осіб».

Одним з таким осіб, наприклад, був найбільший аграрій України і екс-нардеп від «Партії регіонів» Андрій Веревський, про який ми писали в матеріалі: Аграрій Андрій Веревський. Історія успіху колишнього регіонала і БЮТівця

Свого часу, Микола Присяжнюк став автором афери, через яку з держбюджету пішло кілька сотень мільйонів гривень. А потрапили ці гроші до нього на офшорні рахунки. В кінці осені 2010 року з його подачі Аграрний фонд закупив у кількох маловідомих компаній «Албенти» і «Оіл-рівер» 100 тисяч тонн цукру на загальну суму 770 мільйонів гривень. Журналістське розслідування показало, що ці фірми, через ряд офшорів, належать усі того ж Присяжнюку. Найцікавіше, що держава переплатило за цукор 70 млн. Гривень, адже на той момент тонна цього продукту коштувала в межах 7 тис. Грн. Виходить, що Аграрний фонд «подарував» цим компаніям 70 млн. Гривень, і це лише за одну торгову операцію, яку згодом прокручували неодноразово. Найдивніше, що ні Генеральна прокуратура, ні Антимонопольний комітет «не помітили» жодного з цих порушень. Помітили їх лише в 2015 з приходом до влади нових чиновників. Генпрокуратурою було порушено кримінальне провадження за фактом багатотисячні розкрадань і збитків, завданих державі посадовими особами Аграрного фонду. За інформацією ГПУ загальні збитки, завдані державі діями чиновників на чолі з Присяжнюком, склали 340 мільйонів гривень. Також, за інформацією правоохоронців, 280 мільйонів гривень було вкрадено за допомогою так званого незаконного повернення ПДВ.

Розслідуючи діяння Миколи Присяжнюка на посаді міністра аграрної політики і продовольства, можна прийти до висновку, що при ньому в Україні не було ні того, ні іншого. Всі його «подвиги» важко проаналізувати, адже тут і «справа про квоти», і «справа про корів і молоці», і численні розкрадання за допомогою Аграрного фонду, і багато іншого. Але, одне ясно точно, - все його дії виглядали як методичне руйнування головного багатства нашої країни - її землі та агропромислового комплексу. Схоже на те, що Микола Присяжнюк навіть не намагався розвивати АПК України, він просто робив гроші всієї горезвісної «сім'ї», так би мовити «годував її». Причому під «дахом» Юрія Іванющенка (Юри Єнакіївського).

За чотири роки на посаді міністра, йому вдалося те, що не вийшло навіть у німців в 1942 - поставити простих українців на коліна.

Дмитро Самофалов,