- Школа-студія МХАТ У дитинстві Альберт Філозов мріяв бути співаком, співав у хорі і виконував партію...
- «Школа сучасної п'єси»
- І знову кіно
Школа-студія МХАТ
У дитинстві Альберт Філозов мріяв бути співаком, співав у хорі і виконував партію ведмедя в дитячій опері «Дівчина-семіделушка». У підлітковому віці його голос почав змінюватися, і Філозов вже не міг співати, як раніше. Його перевели в драмгурток, де він брав активну участь в постановках. А ще юний Альберт часто слухав по радіо передачу «Театр біля мікрофона». Але життя в післявоєнному Свердловську була важкою - мало хто всерйоз замислювався про творчу професію. І отримавши цивільний паспорт, Альберт Філозов відразу ж пішов працювати токарем на шарикопідшипниковий завод, щоб допомагати матері утримувати сім'ю: батька-поляка розстріляли як ворога народу, коли хлопчикові не було і півроку.
Коли в 1955 році на Урал з гастролями приїхав МХАТ , Філозов сходив на прослуховування - просто так, за компанію з друзями. Несподівано для себе він проходив тур за туром - і в результаті був прийнятий в школу-студію і відправився в столицю. Пізніше він згадував: «Москва мені сподобалася відразу, і я вирішив, що більше ніколи з неї не поїду».
Навчався Філозов на курсі Віктора Станіцина. Майстер настрого заборонив своїм студентам зніматися в кіно до закінчення школи-студії. Але вже на на третьому курсі Філозова запропонували роль у фільмі «Зелений фургон». Він погодився за однієї умови: якщо адміністрація кіностудії домовиться з керівництвом училища. Приїхавши в Одесу підписувати договір, Філозов дізнався, що ніякої домовленості зовсім немає. Не здійснений кіноактор блискавично повернувся в Москву, щоб його не виключили зі школи-студії за участь в зйомках.
«Головні спектаклі життя»
Відразу після закінчення МХАТу Альберт Філозов влаштувався в Театр імені Станіславського, де одним з провідних акторів того часу був Євген Леонов. Євген Павлович все активніше знімався в кіно і не міг присвячувати театру достатньо часу. Так його ролі перейшли у спадок вчорашньому випускнику Філозова. Комедійні персонажі починаючому артистові вдавалися насилу, крім того, спрацьовував психологічний фактор: «Уявляєте, як виходити до глядача, який прийшов« на Леонова »!»
Через рік режисер Леонід Варпаховський запросив Альберта Філозова перейти в Театр імені Єрмолової - зіграти у виставі «Продовження». Актор погодився, але незадовго до прем'єри був покликаний в армію, де служив спочатку в саперному батальйоні, потім командував військовим оркестром, потім молодшого сержанта перевели в Матросскую Тишу.
Після демобілізації Філозов повернувся в Театр імені Станіславського . Про роботу з режисером Марією Кнебель він згадував із захватом «З нею я вперше щось після школи-студії зрозумів про професію. <...> Я повністю звільнився в її виставі. У мене фантазія відкрилася, я зрозумів, що таке вільне існування на сцені ». </ ...>
Співпраця з учнем Марії Кнебель - Анатолієм Васильєвим - стало для Філозова розквітом творчості, а дві постановки Васильєва за п'єсами Віктора Славкина, «Доросла дочка молодої людини» і «Серсо», він називав головними спектаклями свого життя. «Серсо», або, як він спочатку називався, «Мені сорок років, але я молодо виглядаю», був дуже популярним - з ним театр об'їхав всю Європу. У Театрі Станіславського Альберт Філозов виступав до 1990 року.
У 90-і роки його запросили викладати у ВДІК. Своїх студентів професор Філозов вчив, що академічна освіта - це аж ніяк не найважливіше у творчій професії. Актор, на думку Філозова, немов середньовічний підмайстер, повинен вчитися у досвідчених артистів - підглядати за ними, переймати їх прийоми.
Кадр з к / ф «Мері Поппінс, до побачення!»
Кадр з к / ф «Герой нашого часу»
Кадр з к / ф «Васса»
«Школа сучасної п'єси»
У 1989 році Альберт Філозов разом з Любов'ю Поліщук зіграв головну роль у виставі Йосипа Райхельгауза «Прийшов чоловік до жінки». Ця лірична комедія за п'єсою Семена Злотникова отримала відразу кілька великих театральних нагород - за режисуру, кращі жіночу і чоловічу роль. У тому ж році був створений театр «Школа сучасної п'єси» , З тих пір спектакль «Прийшов чоловік до жінки» зіграли більше 500 разів.
Альберт Філозов був задіяний в більшості постановок «Школи сучасної п'єси»: «Записки російського мандрівника», «Русское варення», «А чой-то ти у фраку» і багатьох інших. Тут він зіграв Дорна відразу в трьох «Чайках»: спектаклях «Антон Чехов. Чайка »,« Борис Акунін. Чайка »і« Чайка. Справжня оперетка ». Йосип Райхельгауз згадує про Альберта Філозова як про «чудовому артиста, об'ємному, різному і унікальну людину». Він називав актора «совістю театру».
І знову кіно
З тих пір як Альберт Леонідович втік з майданчика «Зеленого фургона», він знявся більш ніж у сотні фільмів. Але запрошувати в кіно його стали далеко не відразу - довелося чекати 10 років. Актор жартував, що це було «покаранням за ту боягузтво».
Першою його великою роботою в кіно став фільм «Вид на проживання» (1972). У ньому Альберт Філозов зіграв головного героя - Ростислава Савельєва, радянського вченого, що поїхав за путівкою за кордон і залишився там жити. Фільм сподобався критикам.
Актор сподівався, що в його кар'єрі артиста кіно «все піде по наростаючій». Однак після «Віда на проживання» пройшов майже рік, поки запрошення на кінопроби поновилися.
Деякий час Альберт Філозов грав тільки позитивних героїв, або, як їх називали, «непоказних тихонь». Але в 1977 році йому запропонували першу негативну роль - Юрія Пєтухова (фільм «І це все про нього»). А потім - нациста Шернера в детективі «Тегеран-43» спільного виробництва СРСР, Франції, Швейцарії та Іспанії. Філозов довго обмірковував цю пропозицію: «Мені здавалося, що, погоджуючись на негативну роль, я тим самим переходжу якийсь рубіж». У фільмі він все-таки знявся. Його партнерами по картині стали Ігор Костолевський, Армен Джигарханян, Ален Делон ...
В останні роки життя Альберт Філозов тяжко хворів, але з останніх сил він виходив на сцену «Школи сучасної п'єси», віддаючи всього себе глядачем, що приходять в театр «на Філозова». Він помер в квітні 2016 року у 79-му році життя. Похований на Ваганьковському кладовищі.
