X театральний фестиваль Класика сьогодні

«Гамлет» Дніпродзержинського театру ім. Лесі Українки

X театральний фестиваль Класика сьогодні

Юлія Смушкова, актриса Національного театру ім. Лесі Українки, переможниця в номінації «Краща молода актриса»

X театральний фестиваль Класика сьогодні

Фрагмент вистави «Пісок з урн» «Незалежна Театральна Лабораторія» (Україна) / Міжнародний культурний центр «East center» (Австрія)

X театральний фестиваль Класика сьогодні

Фрагмент моновистави «Білі мотілі, плетені ланцюги» - творча майстерня «Театр у кошику» (Львів)

Минулого тижня в Кам'янському (Дніпродзержинську) завершився 10-й театральний фестиваль «Класика сьогодні». Театри з Києва, Кривого Рогу, Рівного, Чернівців, Львова, а також з білоруського міста Бобруйськ привезли на суд авторитетного журі свої кращі спектаклі.

Фаворитом став «Гамлет» Дніпродзержинського академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки. Він отримав п'ять дипломів лауреатів в основних номінаціях: «Краща вистава», «Краща жіноча роль», «Краща чоловіча роль» «Краща молода актриса», «Кращий молодий актор». Також у «Гамлета» три диплома в номінаціях, спеціально заснованих журі: «За яскраве особистісне прочитання образу», «За глибоке образне розкриття драматургічного конфлікту засобами сценографії», «За відродження традицій мистецтва сценічного фехтування».

На другому місці за кількістю нагород - спектакль «Нахлібник» Національного академічного театру ім. Лесі Українки (Київ). Раніше ця постановка мала шалений успіх в Лондоні. На фестивалі «Класика сьогодні» у «нахлібники» 4 перемоги в основних номінаціях: «Краща режисерська робота», «Краща жіноча роль другого плану», «Краща чоловіча роль другого плану», «Краща молода актриса фестивалю».

Відмінною постановкою на Малій сцені став моноспектакль творчої майстерні «Театр у кошику» (Львів) - «Білі мотілі, плетені ланцюги».

Ще дві спеціальні номінації - «За бездоганний акторський склад» і «За найоригінальніше сценічне рішення» - були присуджені відповідно вистав «Жара» Київського академічного Молодого театру і «Полліанна» Рівненського обласного академічного театру.

Про значення фестивалю «Класика сьогодні» і про послевкусии, яке цей театральне свято залишив, кажуть його учасники - артисти і члени журі.

Олександр Парфенович, заслужений артист республіки, актор Могильовського обласного театру драми та комедії ім. В. І. Дуніна-Марцинкевича, Бобруйськ, Білорусь:

- Театр - це пробудження від сну. Ми багато спимо, багато робимо непотрібних справ, але театр покликаний пробуджувати, покликаний змушувати битися серце наше, тому коли я чую слова: «Мені театр не зрозумілий», я не вірю в це, по своїй наївності, можливо, але я не вірю в це, тому що я зустрічав багато людей, які не бували в театрі, але, відвідавши одного разу, прикипали до нього всією душею. Спасибі вам, що ви нас запрошуєте на фестиваль кожен раз, спасибі за те, що ми бачили щирі очі глядачів, чули щирі слова колег ...

Юрій ЮЩЕНКО, член журі, театрознавець, Одеса:

- Те, що вдалося провести цей фестиваль, - це вже великий подвиг. Зараз в країні пріоритети розходяться з потребами мистецтва - маса фестивалів скасовуються. Що далеко ходити, наш щорічний фестиваль «Зустрічі в Одесі» останні три роки не проводиться. У цьому ми, одесити, можемо тільки позаздрити вам. З таким фестивалем у Каменського є шанси стати театральною столицею України. Тут панує Його Величність Театр, який змушує посміхатися, об'єднує ...

Тут немає місця суперечкам, люди стають ближче, обмінюються координатами, це творчий процес, ім'я якому - Добро. На відміну від того, що ми спостерігаємо в інших сферах життя нашої країни, то, що відбувається тут, - це божа справа, справа добра, справа світла. Я гордий і щасливий, що був причетний до цього фестивалю.

Режисер Олег Мельничук представляє Незалежну театральну лабораторію в Чернівцях

Олег МЕЛЬНИЧУК, режисер, Незалежна театральна лабораторія, Чернівці:

- Це один Із потужнішіх українських театральних фестивалів. Для нас доля у ньом - це престижно, тому что, дере за все, ми думаємо про репутацію свого колективу и Обираємо фестивалі, де публіка здатно зрозуміті нас.

Нашою ж вистава, здається, ми немного спантелічілі глядача. На Западе вистави такого роду є абсолютна норма, що не вважаються експериментальний. На теренах Центральної та Південної України наша стилістика поки ще нова. Альо ж для цього и існують фестивалі - щоб знайомитися з чімось незвичне І, звісно, ​​щоб спілкуватіся.

Ми дуже мало знаємо Одне про одного в Україні. Оця відстань 800 або 1000 кілометрів заважає мати чітке уявлення про театральні новації на Западе та сході, півдні та півночі, тому фестивалі Вкрай потрібні, для комунікації - дивитись, спілкуватись и розуміті один одного. Із задоволений Приїхали б Іще вас пріголомшуваті. Щиро кажу, Приїхали б, сподіваюсь, если запросите ».

Вероніка Ярмолинецький, голова журі, кандидат мистецтвознавства, завідувач відділом театрального мистецтва Центру досліджень білоруської культури, мови і літератури Національної академії наук Білорусі, Мінськ:

- Унікальність фестивалю полягає в тому, що тут представлена ​​класика, причому превалює класика національна, як на жодному іншому фестивалі. Класика - це завжди прикраса театрального репертуару, демонстрація можливостей, свідоцтво про великий потенціал трупи. Якщо ставлять класику - значить є майстри, які можуть зіграти її. Не всякому театру це вдається. Трапляється, режисер все життя мріє поставити Шекспіра, але так і не зустрічає на своєму шляху актора, якому під силу втілити на сцені образ Короля Ліра або Гамлета.

Фестиваль приваблює своєю камерністю і масштабом представленого драматургічного матеріалу. Це теплий фестиваль. Теплом наповнені взаємини. Сюди хочеться їхати, хочеться з усіма спілкуватися. А які тут глядачі! Адже, чого гріха таїти, різний буває глядач, багато хто йде з театру, нецікаво - встав і пішов. Але тільки не у вас.

Глядачі тут особливі, виховані, підготовлені. Їм все цікаво: і традиційний театр, і експериментальний. Нехай в постановках творчих лабораторій їх щось і бентежить, але цікавість завжди переважає. Дивляться всі спектаклі з дивовижною жадобою пізнання, бажанням щось відкрити, винести для себе.

Віктор Алдошина, народний артист України, актор Національного академічного театру ім. Лесі Українки, Київ:

- Фестиваль дуже потрібен. Життя у нас таке прагматичне, а це все-таки їжа для душі! І потім цікаво, коли приїжджають театри з іншим напрямком. Ти дивишся, як у них, що вміють вони, міг би ти це перейняти, не міг би, - це дає поживу для розуму!

Організатори фестивалю подвиг роблять, тому що класика зараз якось не дуже, але без неї теж сумно. Це все-таки пласт, який не можна відкидати. Його просто потрібно час від часу струшувати, щоб класика була ближче до сьогоднішнього дня.

Глядач дуже хороший, дуже, у нас не завжди буває такий удома! Було дуже приємно працювати. Дуже приємне враження залишилося.

Олег ЗАМЯТІН, народний артист України, актор Національного академічного театру ім. Лесі Українки:

- Благодатний глядач, в якихось місцях навіть несподіваний глядач. Спочатку йшли реакції, які не завжди бувають у нас в Києві. І раптом настала така тиша, коли чутно було, ну, буквально дзижчання ламп в освітлювальних приладах. Така тиша - я іноді її називаю "кришталева тиша". І це, звичайно, для акторів найсолодше, коли глядач відповідає на те, що відбувається на сцені. Це такий взаємний обмін енергії: ми - їм, вони - нам. В результаті театр-то і працює для глядача.

Фестиваль, однозначно потрібен. Адже все, що створюється для людей, - це потрібно, особливо в наше скрутне час. Я просто захоплений тим, що роблять тут в театрі тезки наші. Низький вам уклін за те, що, незважаючи на складності, всупереч їм, ви проводите фестиваль. Успіху і довгого життя фестивалю і театру вашому.