Тиждень тому в Нідерландах відбувся референдум з української Угоди про асоціацію з ЄС.

Напередодні в Амстердам вирушила компанія «Артхаус Трафік» проводити Дні українського кіно. Менеджер по культурі Ірина Вікирчак зробила пре-презентацію української літературної програми в рамках фестивалю Read my world - зустріч з автором роману «Мабуть Естер» Катею Петровської і журналістом і мандрівником Богданом Логвиненко.

Талановиті українські діти - співаки і спортсмени - виступили в Амстердамі після того, як в Нідерландах розтиражували відеоролики з їхніми виступами в рамках проекту Hop, Nederland, hop ( «Давай, Нідерланди, давай»).

Ось хрестоматійний приклад культурної дипломатії в дії, точніше, - першої скоординованої massive attack: коли політика безсила, єдина надія на муз?

Американський політолог Мілтон Каммінгс називає культурної дипломатією «обмін ідеями, інформацією, цінностями, переконаннями і іншими аспектами культури з метою зміцнення взаєморозуміння». Єжи Онух, практикуючий культурний дипломат, екс-директор Польського Інституту в Україні та США, вважає, що «культурна дипломатія - це продаж іміджу країни засобами культури».

Занадто прагматична і утилітарна термінологія в розмові про культуру? Нічого трансцендентного, чистий менеджмент. Але тільки не створення кон'юнктурних проектів «на експорт», художніх «потьомкінських сіл» і не офіційна «дружба народів», а просування вартісного художнього продукту в правильному місці в потрібний час.

Культурна дипломатія - це «Французька весна» і Премія Малевича. Мистецтво надає елегантності і шарму політичних стратегій. Повага до Росії в зарубіжних «масах» до сих пір тримається, не в останню чергу, на класичному балеті і романі «Війна і мир».

Режими проходять, емоційна пам'ять залишається.

УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ АБО ІНСТИТУТ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА?

У червні 2015 року робоча група, створена при Міністерстві культури, представила концепцію створення Українського Інституту (або Інституту Тараса Шевченка) - головного провідника культурної дипломатії.

Схоже, багаторічні розмови про стратегічної необхідності створення культурної інституції, яка буде посилати в глобальний світ промені української культури, оформилися в проект через нагальну потребу протидіяти російській пропаганді в світі під час російсько-української війни.

Непорозуміння і агресивні суперечки почалися вже на етапі назви. Інститут Тараса Шевченка або Український інститут: дві концепції, дві ідеології.

Директор Польського Інституту в Києві Єва Фігель розповідає, що їх організація теж пройшла через дискусії на етапі створення - називатися ім'ям польського поета Адама Міцкевича або обмежитися назвою країни? Перемогла раціональна точка зору: оскільки ім'я Міцкевича, відоме на батьківщині і в Європі, навряд чи скаже щось людям в інших куточках світу, вирішили назвати Польський Інститут.

Директор Польського Інституту в Києві Єва Фігель

«А ви думаєте, все французи знають, хто такий Гете? - каже виконавчий директор Французького Інституту Матьє Арден. - Я вважаю, що можна інститут називати ім'ям Шевченка: люди таким чином дізнаються, хто такий поет Тарас Шевченко, це теж добре ».

«Іноді те, що ми називаємося ім'ям Гете, вводить в оману людей , Які вважають, що ми - науково-дослідний інститут творчості Гете. Я вважаю, що важливіше імені є розробка профілю, ідентичності самого інституту - повинна бути якась гнучка модель, яка робить з інституту не просто установа, а забезпечить йому життя », - вважає директор Гете-Інституту Беата Келер.

Колишній Міністр культури В'ячеслав Кириленко заявив, що рішення по Інституту буде прийнято урядом до кінця 2015 року. Рішення не прийняли, зате в Міністерстві закордонних справ громадська активність під керівництвом (тепер колишнього) Посла з особливих доручень Дмитра Кулеби в грудні минулого року вилилася в створення Управління публічної дипломатії та в його складі - департаменту культурної дипломатії з клубом культурної дипломатії на додачу.

Конкуренція? За логікою Міністерство культури має розвивати культурну інфраструктуру і культурні індустрії всередині країни, щоб підпорядкована МЗС інституція могла просувати український культурний продукт на зовнішньому ринку відповідно до зовнішньополітичної стратегії держави.

У законопроекті «Про Українському Інституті» йдеться про те, щоб Інститут був в підпорядкуванні Кабінету Міністрів України.

Так історично склалося, що до створення культурних інститутів, діяльність яких спрямована зовні, причетні дипломати: в 1883 році за ініціативою Поля Камбона - посла в Тунісі, Іспанії і Великобританії - була заснована громадська організація «Альянс Франсез», а біля витоків Британської Ради стояв сер Реджинальд Ліпер, співробітник британського МЗС, посол.

У різних держав різні форми співпраці з культурними інституціями, в цих моделях є свої плюси і мінуси, важливо їх проаналізувати і вибрати найбільш прийнятну для себе.

Британська Рада, Французький Інститут, Гете-Інститут - визнані лідери і піонери культурної дипломатії з великими бюджетами, досвідом диверсифікації фінансових джерел і глобальними культурними проектами.

Польський Інститут, створений в 1998 році за готовими зразками, демонструє дуже ефектну і ефективну стратегію діяльності - він завжди присутній в інформаційному просторі, його проекти часто складають важливу частину українського культурного процесу, його раціональна і економна економіка - приклад того, що креатив важливіше великих бюджетів .

ЩО ПІД «КАПОТОМ» КУЛЬТУРНИХ ИНСТИТУТОВ

Гете-Інститут - громадська організація зі штаб-квартирою в Мюнхені, заснована в 1925 році як Німецька академія. У нинішньому вигляді організація працює з 1951 року.

Гете-Інститут взаємодіє з МЗС Німеччини на основі Базової угоди, сьогодні мережа ГІ складається з 159 відділень в 98 країнах. Гете-Інститут ділиться на 12 регіональних відділень. Україна, в якій ГІ працює з 1993 року, входить в регіон Східної Європи та Центральної Азії.

Директор Гете-Інституту Беата Келер

«На відміну від подібних установ в інших країнах, я не є керівником культурного відділу посольства. І це для мене - велике полегшення, я не повинна виконувати політичні директиви з Берліна, - розповідає директор Гете-Інституту в Україні Беата Келер. - Ми радіємо з того, що ми незалежні. На мій погляд, наша модель є хорошою ».

Між мюнхенським офісом Гете-Інституту та МЗС в Берліні досягнуті загальні домовленості, німецьке посольство знає, які цілі у Інституту, і теж планує певні заходи, виходячи зі своїх цілей. Чітка координація дій знімає проблему дублювання функцій.

До 2011 року Французький Інститут називався Французьким культурним центром, але в результаті реформи МЗС відбулося злиття Служби культурного співробітництва при посольствах з французькими культурними центрами, ребрендинг і зміна назви.

Французький Інститут підпорядковується МЗС, за кордоном ФМ є культурним відділом посольства, і директор Інституту завжди є радником посла. Французькі інститути в усіх країнах спираються на мережу «Альянс Франсез» - громадську культурно-просвітницьку організацію, яка також пропагує і поширює французьку мову і культуру.

Виконавчий директор Французького Інституту Матьє Арден. Фото: yulia weber

«Альянс Франсез» є в 6 українських містах, раніше вони були в Луганську, Донецьку, Севастополі та Сімферополі. Коли відновиться мир, вони будуть працювати, як і раніше », - говорить виконавчий директор Французького Інституту Матьє Арден.

«Британська Рада заснований в 1934 році. Однією з ключових його завдань було протидія фашистської пропаганди в Східній Європі через поширення інформації про інші проекти розвитку і способі життя. Це стало дуже важливим у часи Другої світової війни.

І друга ключова задача - впровадження дружнього розуміння британської культури. До сих пір наша робота спрямована на ті ж цілі, - розповідає директор Британської Ради в Україні Саймон Вільямс. - Британський уряд не має власних культурних інституцій, тому Британська Рада виконує цю роль - ми функціонуємо як відділ культури Посольства Великобританії. Згідно з офіційною хартії, ми представляємо королеву Великобританії. Ми належимо до публічного сектору, але не є державною організацією, нас спонсорує МЗС, але ми незалежні від держави ».

Британська Рада має британські офіси в Манчестері , Единбурзі , Белфасті , Кардіффі і Кембриджі , Головне управління в Лондоні і 190 представництв в 110 країнах і регіонах. В Україні Британська Рада працює з 1992 року.

Директор Британської Ради в Україні Саймон Вільямс

«Від держави ми тепер отримуємо тільки 20% нашого бюджету, решту грошей - доходи від курсів англійської мови, адміністрування іспитів, надання технічної підтримки для різних міжнародних донорів, партнерство, спонсорство», - пояснює пан Вільямс.

Польський Інститут створений при МЗС Польщі в 1998 році. Сьогодні ПІ діє в 24 країнах. Спонсорські та недержавні кошти складають 10% від загального бюджету Інституту.

«Коли ми тільки починали в МЗС Польщі говорити, що культура дуже важлива для міжнародної політики, деякі чиновники продовжували думати, що управлін я культури займаються подарунками для посольств або організовують концерти Шопена, - розповідає Єва Фігель, директор Польського Інституту в Україні. - Потрібен був час, щоб люди зрозуміли, що це також є елементом стратегічної діяльності, soft power, що через культуру можна набагато легше увійти в кожну країну і знайти підтримку на громадському рівні ».

Тепер, коли польські молоді дипломати проходять стажування в різних департаментах, вони повинні добре знати не тільки про політичні аспекти, а й про культуру.

«Я собі не уявляю, як, вирушаючи на місію в якусь країну, заздалегідь не дізнатися про історію цієї країни, її культуру, літературу, адже дипломат повинен зустрічатися і розмовляти з різними людьми не тільки про політику та економіку», - Єва Фігель знає, про що говорить: вона і сама перекваліфікувалася з політичних питань на культурні.

В кінці 1990-х пані Єва в посольстві Республіки Польща в Україні займалася політичними партіями і протоколом, була директором Східного департаменту МЗС Польщі.

ПАРТНЕРИ, А НЕ ВИКОНАВЦІ: ЗАВДАННЯ ТА МІСІЇ КУЛЬТУРНИХ ИНСТИТУТОВ

Завдання культурних інституцій частково залежать і від ступеня їх автономності.

Слоган Гете-Інституту звучить так: «Мова. Культура. Німеччина".

«Я помічаю, що за кордоном і, зокрема, в Україні часто плутають Гете-Інститут з агентством, і час від часу нам надходять пропозиції реалізувати якісь проекти, під які пропонуються гроші, а ми повинні це здійснити на професійному рівні - наприклад , в формі конференції, - каже Беата Келер. - Важливо розуміти: все, що ми робимо, є результатом діалогу, і ми виступаємо партнерами, а не виконавцями. Федеральні землі також не можуть бути нашими замовниками, вони можуть самостійно розвивати культурні відносини через міста-партнери, через культурні програми, це відображає децентралізовану структуру Німеччини ».

Щорічно Гете-Інститут розробляє річні плани для країни, для Інституту - їх 8. З них 5 - це глобальні теми, а 3 стосуються організації, персоналу та розвитку мережі.

Інституція має п'ять постійних тематичних областей: 1) підтримка німецької мови; 2) культурний діалог; 3) інформаційна робота (і бібліотека як її складова); 4) розвиток освітньої програми; 5) європейський контекст, співпраця з європейськими інституціями.

Підтримка німецької мови - одне з головних напрямків Гете-Інституту. Фото: Iana Krasiukova

Це головні цілі, в рамках яких виділяються тематичні напрямки. Наприклад, в актуальній стратегії є такий напрямок, як урбанізм, розвиток культурних інституцій міста, участь громадян у житті міста. Інша тема - участь громадянського суспільства в соціальних, політичних, культурних процесах.

Єва Фігель каже, що раз на рік, на початку літа, в Варшаві директора Польських інститутів всіх країн зустрічаються за одним столом зі співробітниками департаменту культури МЗС і вирішують, що вони хочуть розповісти світу в наступному році про Польщу і польську культуру. Співробітники центрального офісу вибирають з заздалегідь надісланих пропозицій і ідей 4-5 головних тем, і на колективної зустрічі всі працюють в режимі мозкового штурму.

На прикладі планів 2016 директор Польського Інституту пояснює логіку роботи ПІ з дипломатичними завданнями. В цьому році є чотири головні теми.

«Перша -« Нова Польща - нова Європа », - розповідає Єва Фігель. - Ми будемо розповідати, в яких політичних і культурних європейських структурах діє Польща. Цього року святкуємо річницю польсько-німецького примирення, на нашому досвіді ми розповімо, як подолали вороже ставлення німців до поляків, а поляків до німців, що ми зробили, щоб перейти до союзництва.

Друга - в рамках ювілею Вишеградської групи хочемо розповідати про нашу співпрацю з чехами, словаками, угорцями. Третя - в 2016 році відбудеться саміт НАТО у Варшаві. Це не тільки елемент політичної, а й культурної діяльності. На семінарах ми хочемо акцентувати увагу на тому, що НАТО - це не тільки структура, пов'язана з безпекою, там присутній сильний економічний аспект. Країни-члени НАТО тісно співпрацюють в економічній сфері.

Нарешті, четверта - головування Польщі в Прибалтійському раді. Це хороший привід розповісти про нашого північного політиці сусідства - наприклад, у Польщі, Литви, Латвії є спільне бачення ситуації в Україні ».

Локальні СТРАТЕГІЇ: ОСВІТА, ФЕСТИВАЛІ І ХУДОЖНІ ПРЕМІЇ

Головний тренд, на якому роблять акцент співробітники культурних центрів, - робота з актуальними проблемами, темами, секторами для конкретної країни. Чи не нав'язувати те, що у нас модно або подобається нашому Президенту, а шукати фігури, явища, проблеми, співзвучні з конкретною країною. Тому для кожної країни або регіону повинна бути своя стратегія.

«Коли відбувається трансформація від тоталітарного суспільства до демократичного, всі розуміють, що треба проводити зміни, але не знають, в який бік і як змінюватися, - розповідає Беата Келер. - Після 1989 року в Східній Європі відбулося швидке становлення демократичних структур, і культурна область стояла перед викликами переорієнтації інституцій, виникали питання, що показувати, як розвивати структури, щоб розвивати культуру в демократичній країні. Таким чином, виник запит на певні моделі та відкритість до німецького досвіду. Тому Гете-Інститут розробив велику кількість освітніх заходів - воркшопи, тренінги, семінари ».

У програмі Гете-Інституту є і звичайна культурна програма - виставки, концерти, презентації книг, але акцент - на можливостях освітнього співробітництва: історія не про рибку, а про вудку.

У 2015 році за підтримки Гете-Інституту режисер Маркус Бартлі і художник Філіпп Кіфер поставили в Харкові спектакль за романом Сергія Жадана «Депеш Мод». Фото: Marharyta Kornyushchenko

В цьому році в планах Гете-Інституту в Україні - співпраця з локальними партнерами в питаннях міського розвитку (і не тільки Києва), спільно з Франкфуртського книжкового ярмарком - участь в «Книжковому Арсеналі», продовження освітніх програм з акцентом на Східну Україну, підвищення кваліфікації і підготовка видавців, співпраця в театральній сфері.

«З недавніх пір театр є одним з головних тематичних напрямків і в Німеччині, і в Україні, оскільки саме театр може швидко реагувати на політичні зміни і обробляти їх в естетичному плані. В Україні діє вже перший Театр переселенця, що представляє рух зі Східної України, як і глобальний рух біженців. Ми будемо налагоджувати співпраці в мережі між молодими театральними фестивалями в Україні та Австрії, Німеччини, Швейцарії », - зазначає Беата Келер.

Найуспішніший проект Французького Інституту в Україні - «Французька весна». «На початку 2000-х років наше міністерство подумало, що можна організувати такі фестивалі в різних країнах. В Україні успіх був величезним відразу - в 2004 році, потім подумали: давайте зробимо ще в 2005 році, подивимося, як це буде, можливо, ще рік - і все, - розповідає Матьє Арден. - Я почав тут працювати в 2006 році і все говорили: давайте ще зробимо рік, і, якщо цей фестиваль не знайде свою публіку, ми більше не будемо. Але щороку на фестивалі буває дуже багато народу ».

Вулична вистава «Анукі в пошуках весни» від компанії Aglagla, показане в рамках відкриття "Французької весни 2016»

Матьє Арден каже про переваги і ефективності копродукції і наводить приклад вистави «Антігона», режисером якого була француженка Люсі Береловіч, а грали в ній актори театру «Дах» і дівчата з фрік-кабаре Dakh Daughters. Успіх вистави в Києві та гастролей у Франції (зіграли 13 вистав) був такий великий, що в 2017 році цей спектакль ще раз покажуть у Франції, а якщо будуть фінансові можливості, то і в Україні.

«Мені хотілося б, щоб в цьому і наступному році ми разом з українцями знову створили спільний спектакль або балет», - говорить г-н Арден.

Традиційні активності Французького Інституту - Дні французького кіно і премія «Сковорода», яка присуджується за найкращий переклад з французької мови на українську в рамках Програми сприяння видавничій справі Посольства Франції та Французького Інституту.

Сцена з вистави «Антігона», поставленого французьким режисером Люсі Береловіч в квітні 2015. Фото: nastia telikova

Г-н Арден, який працює другу каденцію у Французькому Інституті в Україні, каже, що раніше українці зверталися у ФМ зі словами: у нас геніальний проект, дайте нам гроші. А тепер кажуть: ми розуміємо, що криза, що в Україні складно працювати, давайте робити спільний проект. І це вже інший підхід.

«З'явилися нові люди, новий ентузіазм. Зараз люди нічого не чекають від держави і Міністерства культури. Вони вважають, що можуть і повинні робити проекти самі, знайти сили і гроші створювати культурний продукт. А раніше вони пасивно чекали ».

Саймон Вільямс робить особливий акцент на підтримці реформ в Україні: «Британська Рада працює в декількох напрямках: поширення англійської мови, освітню співпрацю, культура і мистецтво і суспільні реформи. Ми маємо різні програми в кожному з цих секторів, і всі вони об'єднані однією метою - підтримувати європейські амбіції України після Революції Переваги ».

Тому в цьому році Британська Рада в Україні має безпрецедентний бюджет - 1,3 млн фунтів стерлінгів на рік.

У серпні 2014 року, коли Верховна Рада прийняла новий Закон «Про вищу освіту», Британська Рада спільно з Міносвіти запустив програму, яка включає обмін досвідом лідерів думок цієї сфери, ректорів, менеджерів, тренінги, дискусії. Також Британська Рада співпрацює з програмою GoGlobal і проектом Україна Speaking, який адмініструє GoGlobal.

У 2009 році Британська Рада запустив програму для молоді в галузі міжкультурного діалогу і соціального розвитку "Активні громадяни". Фото з заходу Active Citizens Award

Значну частину бюджетів Французького Інституту, Британської Ради, Гете-Інституту складають гроші з мовних курсів і адміністрування іспитів.

Єва Фігель каже: «Ми не можемо порівняти наш бюджет (150-160 тисяч євро в рік) з бюджетами Гете-Інституту або Британської Ради. Адже вони базуються ще й на навчанні мови. Тому ми вирішили, що потрібно брати участь в знакових культурних подіях в кожній країні. Ми знайшли таку гарну методу, яка однаково добре працює і в Західній Європі, і в Східній, і в багатьох країнах: краще менше подій, але знакових.

Ми беремо участь у фестивалях, семінарах - різні події, які відбуваються тут, заснували дві премії - літературну імені Конрада та художню імені Малевича ».

ПОРАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ: СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО І ФОЛЬКЛОР В модерному ключі

Саймон Вільямс розповідає, що Британська Рада фокусується на сучасному мистецтві, оскільки воно менш відомо в світі і потребує підтримки, на відміну від традиційної культури.

«Наприклад, коли ми проводимо Фестиваль британського кіно, ми не привозимо великі комерційні проекти, так як їх і так покажуть в прокаті, а ми показуємо незалежні фільми, сучасні, - пояснює Вільямс. - Так, в Лондоні є двоповерхові автобуси, червоні телефонні будки і солдати в ведмежих шапках, але є й інші аспекти британської культури, вони дуже цікаві і різноманітні.

Україні не потрібно поширювати свої народні танці або народну музику - про неї і так все знають, але в Україні є прекрасні зразки сучасної культури, якими варто ділитися. Також дуже цікаво бачити культурних лідерів, які вміють ділитися і традиційним, і сучасним мистецтвом. В американському Vogue я бачив статтю про те, як поширюється по світу мода на вишиванки ».

«Я люблю вишиванки, - каже Матьє Арден, - але, розумієте, це фольклор, а якщо є цікава сучасна українська культура, потрібно її пропагувати. Dakh Daughters недавно були в Парижі, виступали в «Тріаноні». На цьому концерті була моя дочка: повний зал людей, більшість молоді, люди аплодували стоячи - цей колектив має великий успіх. І «ДахаБраха» теж. У вас є стільки талантів, їх треба пропагувати ».

У лютому група Dakh Daughters виступила в паризькому театрі Trianon. фото: Nicolas Villodre

На думку директора Польського Інституту, треба намагатися не обмежувати себе одним жанром, тому що важко передбачити, що буде цікаво.

«На якій би жанр ми не подивилися - театр, література, музика - це завжди тягнеться з минулого, і розповідати про спадщину треба в модерному ключі, - переконана Ева Фігель. - Це головне - не зациклюватися на минулому, а поєднувати минуле з сьогоденням і доходити до того, що ми хочемо зробити.

Люди змінюються і треба міняти програму, підлаштовувати її під глядача. Я, наприклад, знаю, що раніше на Днях польського кіно було багато оповідань про наших кінокласики. Тепер я хочу показати польське кіно двох останніх років - можливо, там не буде таких знакових режисерів, але я хочу показати, чим живе сучасне польське кіно, яка тематика цікава для поляків, про що ми між собою ведемо розмови, як змінюється польське кіно ».

***

На референдумі в Нідерландах більшість прийшли до урн для голосування сказали Україні «немає» . Традиційний метод гасіння пожежі мокрим покривалом не спрацював.

Ще один сигнал про те, що Україні потрібен канал трансляції «ніжних знань» про себе, починаючи з найпростішого - де ця країна знаходиться на карті світу.

Цим каналом може бути культурна інституція - за умови, що правила і принципи будуть узгоджені і прописані «на березі». Фахівцями та експертами. Щоб не винаходити велосипед з квадратними колесами.

Текст підготовленій "Українською Правдою" за сприяння Програми ЄС-східного партнерства «Культура і Креативність».

джерело