MANUEL RODRIGUEZ

Офіційний сайт: http://mrguitarras.es/

У 1939 році вони повернулися в Мадрид. Коли про це дізнався Хосе Рамірез II, він попросив Мануеля Родрігеса I повернутися працювати в їх майстерню. Мануель Родрігес I став працювати в якості лакувальника, а Мануель Родрігес II в якості підмайстра. Спочатку Родрігес II майстрував внутрішні частини для бандур, гітар і лютень і займався різьбою по дереву. Незабаром після цього він зміг встановити верстак у себе вдома. На ньому він ремонтував інструменти своїх друзів - музикантів-початківців. Там же він і зробив свої перші гітари, бандури і лютні.
Першою гітарою, яку виготовив і підписав Мануель Родрігес II, була гітара для фламенко. Це стало для нього великим кроком вперед, адже його батько робив гітари тільки для майстерень і ніколи не підписував їх своїм іменем.
У 1955 році Мануель Родрігес II відкрив свою першу майстерню і почав виготовляти гітари для музикантів з Франції, Великобританії і США. У 1959 році, незабаром після свого весілля, Мануель, за сприяння професорів Каліфорнійського університету і юристів, переїхав в США. У Лос-Анджелесі життя Мануеля Родрігеса II пішла чудово. Замовлення почали надходити ще до того, як він зміг закупити матеріали. Перший час він знімав майстерню у скрипкового майстра, який виступив його поручителем при в'їзді в США. Проте, затримався він там ненадовго, адже майстерня була маленькою, в ній не вистачало місця для виготовлення гітар. Свою другу майстерню він відкрив в Голлівуді, недалеко від кіностудій і Голлівудського бульвару. Її стали відвідувати багато артистів кіно і саме тоді слава про неї широко поширилася. Він робив гітари на замовлення для найширшої клієнтури.
У квітня 1973 Мануель Родрігес II закрив свою майстерню і відправився назад в Мадрид. Гітари, які він робив в Іспанії, ніколи не залежувались в майстерні після готовності. Саме тоді йому наніс візит Теодор Норман, перша скрипка Симфонічного Оркестру Лос-Анджелеса. Вони обговорювали проблематику точності гітарної мензури. Ця проблема широко обговорювалася в той час, але результатів поки ці дискусії не принесли. Основною трудністю було те, що лади на гітарі фіксовані. У той час багато майстрів слідували так званого «принципу Агуадо» - відстань до першого ладу має становити 1/10 або 1/8 відстані від нижнього до верхнього поріжка. Саме тоді народився принцип рухомого нижнього поріжка.
У 1983 році почався новий етап у розвитку компанії Manuel Rodriguez and Sons. Мануель Родрігес Мл вирішив винести свої гітари за межі майстерні. Будучи заповзятливим бізнесменом, він поїхав в Лондон з одного зі своїх гітар, знайшов роботу в першокласної готелі і став відвідувати всіх гітарних експертів, всі школи і магазини гітар в місті. Його навіть попросили написати статті журнали Classic Guitar Magazine і Magazine Guitar International. Завдяки цій поїздці він зміг продати деякі гітари, але все продати не вдалося. Після другого візиту в Лондон у нього замовили гітари середньої цінової категорії. Це навело його на думку, що треба робити гітари кількох цінових категорій: від середньої до гітар ручної роботи. Саме тоді він вирішив поставити виробництво гітар на широку ногу. Ми уклали договір з трьома виробниками, які робили гітари за нашими ескізами та під нашим контролем. Завантаживши ці гітари вантажівка (який вміщував 500 гітар) і поїхали показувати «живий товар» по всій Європі. Ця поїздка не стала єдиною і завдяки скрупульозному підходу, вирішивши масу проблем і отримавши всі необхідні дозволи, ми завоювали репутацію надійності і якості, яка і тепер зберігається за нами і в Європі і в США.
У 1986 році ми отримали визнання великої групи компаній FENDER, яка зайнялася поширенням наших гітар.
У 1994 році було прийнято рішення відкрити свій власний завод недалеко від Мадрида. Зараз наше виробництво розташовується на трьох поверхах. На першому розташовується склад і приміщення, де ми сушимо деревину і виробляємо компоненти для майбутніх гітар. На другому розташовується виробництво, полірувальний цех і розряджена камера для лакування. На третьому розташовується прекрасне приміщення з клімат контролем для остаточної сушки гітар при кімнатній температурі.