Як повідомив друг актора Влад Маленко в соцмережах, сьогодні вночі не стало Івана Бортника.

Хлопці, пішов мій друг Іван Бортник ... до Володі Висоцькому пішов

Іван Сергійович Бортник - радянський і російський актор театру і кіно.

Іван Бортник народився 16 квітня 1939 року в Москві в родині заступника головного редактора Гослитиздата С. В. Бортника. Мати - доктор філологічних наук.

Іван з друзями багато часу проводив у дворі, де все пацани намагалися дотримуватися дворових законів. У багатьох його друзів за плечима вже була не одна відсидка в зоні, деякі не встигали вдихнути повітря свободи, і знову потрапляли за ґрати. Саме в такій компанії проходило дитинство Бортника. Він теж влився в цю компанію, навіть одного разу брав участь у пограбуванні кіоску. Правда сам не крав, його поставили «на шухер». Це єдиний кримінальний епізод в біографії актора, більше він в такі авантюри не вплутуватися.

Артистом вирішив стати в юнацтві: Іван відвідував Московський міський будинок піонерів на Кіровській, потім самодіяльну кіностудію при Парку Горького. У 1957 році вступив до ГІТІС на акторський факультет, але після перейшов в Московське театральне училище імені Б. В. Щукіна на курс В. А. Етуша. У 1961 році закінчив училище і був прийнятий у Московський драматичний театр ім. Н. В. Гоголя. Дебют в кіно відбувся тоді ж - у фільмі Всеволода Вороніна «Сповідь» Іван виконав роль художника Василя.

У 1967 році артист перейшов в трупу Любимова Театру на Таганці, де дуже здружився з Володимиром Висоцьким. Відомо, що Висоцький дуже хотів, щоб у фільмі «Місце зустрічі змінити не можна» Бортник зіграв Шарапова, але це було в той час неможливо: С. С. Говорухіна рішуче наказали взяти на цю роль В. А. Конкіна. Бортник же виконав в знаменитій кінострічці маленьку, але дуже яскраву і запам'ятовується роль бандита на прізвисько Промокашка, яка принесла йому всенародну популярність. Проте довгі роки Іван Бортник грав в кіно переважно другорядні ролі. Всупереч усталеній образу простого кримінальника, солдата, колгоспника, за словами Н. С. Михалкова, Іван Бортник - «надзвичайно начитаний і освічена людина».

У радянські часи Іван Бортник вважався артистом вісімнадцятого розряду. Такий же був і у прославленого Інокентія Смоктуновського, який називав Бортника генієм. Актор створював враження замкнутого і мовчазного людини, хоча Висоцький вважав його близьким другом - таких у прославленого барда було небагато.

У театрі доля артиста склалася добре. Центральні та головні ролі в спектаклях Таганки: «Пугачов», «Мати», «На дні», «Живий», «Дерев'яні коні», «Борис Годунов», - принесли популярність і визнання глядачів і критики. В останні роки єдиний спектакль, в якому зайнятий Іван Бортник, це був «Висоцький» - спектакль-спогад про великого Майстра таганського сцени.

Дружина Тетяна Миколаївна Борзих - педагог Театрального художньо-технічного коледжу , викладає на кафедрі РТ (Радіотехніка).

Народний артист Російської Федерації (2000).

1. 1962 - Сповідь - художник Василь
2. 1970 - Попереду день
3. 1974 - Іван та Марія - Іван, солдат
4. 1975 - Чужі листи - Шура Бігунків, брат Зіни
5. 1976 - Сентиментальний роман - комірник кафе
6. 1977 - Друга спроба Віктора Крохіна - Борис Крохин
7. 1977 - Освідчення в коханні - крою (озвучує Ігор Єфімов)
8. 1978 - Старшина - Іван Ніканорич
9. 1979 - Останнє полювання
10. 1979 - Вірою і правдою - Костя
11. 1979 - Місце зустрічі змінити не можна - «Промокашка», член банди «Чорна кішка»
12. 1981 - Наше покликання - Сировегін, секретар парткому
13. 1981 - Рідня - Володимире Івановичу Коновалов (Вовчик), колишній чоловік Марії Коновалової, батько Ніни
14. 1983 - Привіт з фронту - Папаша
15. 1984 - Дій за обставинами! - Андрій бабуля, старшина
16. 1984 - Три відсотки ризику - Корбут, льотчик-випробувач
17. 1986 - Попутник - Іван
18. 1986 - Скакав козак через долину
19. 1986 - Я - вожатий форпосту - Сировегін
20. 1987 - Дзеркало для героя - Андрій Іванович Немчинов
21. 1989 - А чи був Каротин? - Семен Лисюк
22. 1989 - Ночувала хмаринка золота ... - Дем'ян
23. 1990 - Світ в іншому вимірі - батько Юри
24. 1990 - Смерть в кіно - Василь Кузьмич Столбов (Кузьмич), сторож Ялтинської кіностудії
25. 1991 - Загублений в Сибіру - чоловік Фаїни
26. 1992 - Вбивство на «Жданівської» - Гліб Сергійович Ярин
27. 1993 - Потрясіння
28. 1995 - Мусульманський - хрещений
29. Рік випуску 1996 - Імпотент - Сергій Ладигін (на прізвисько «Сікілет»)
30. Рік випуску 1996 - Повернення «Броненосця» - Сировегін, секретар окружкому
31. 1997 - В тій країні - епізод
32. 1998 - Мама, не горюй - кримінальник на прізвисько «Гітлер»
33. 1998 - Чи не послати нам ... гінця? - Серьога, свояк
34. 1999 - Страсний бульвар - чоловік біля багаття
35. 2001 - Затворник - Кожин
36. 2002 - Антикілер - «Петруччо», «Клоп»
37. 2002 - По той бік вовків - Микола Лук'янович Клопов, інвалід
38. 2002 - Шукшинские розповіді (новела «Інше життя») - Худяков
39. 2003 - Антикілер 2: Антитерор - «Клоп»
40. 2004 - Демон полудня
41. 2005 - Мама, не горюй 2 - кримінальник на прізвисько «Гітлер»
42. 2006 - Зрушення - Ваня, дядько Лодигіна
43. 2006 - Барин - Аристарх, прикажчик
44. 2007 - Сонька - Золота Ручка - Горєлов, штабс-капітан
45. Рік випуску 2008 - Глибина - Бармен
46. 2009 - Антикілер Д. К. - «Клоп»
47. 2010 - Око за око (фільм, 2010) - бадун, голова трибуналу
48. 2011 - Жила-була одна баба