Тетяна Буряковського

Днями автору цих рядків з колегами з інших засобів масової інформації вдалося відвідати відразу кілька пам'яток Харківщини, що вважаються найбільш підготовленими до масового прийому зарубіжних екскурсантів.

Разом з журналістами «шкуру» пересічного туриста приміряли на себе чиновники управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, а також співробітники нового комунального підприємства «Обласний туристично-інформаційний центр», створеного для координації всіх процесів, що стосуються туристичних послуг.

За словами начальника управління культури і туризму Дмитра Кузнєцова, основна ідея поїздки - провести своєрідну «ревізію» туристичних об'єктів з точки зору звичайних мандрівників, а також представників фірм, що займаються туристичним бізнесом. Те, що здасться незручним нам, швидше за все, викличе негативні емоції і у закордонних гостей. Втім, і місцевого туриста вже вистачить тримати в «чорному тілі». Він (тобто ми з вами) теж гідний подорожувати по рідному краю з зручностями. У всякому разі, після цікавої екскурсії не шукати їжу в сумнівній забігайлівці, а туалет - в кущах.

Легенди не вмирають

Першим пунктом нашої подорожі став Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди в Золочівському районі. Село Сковородинівка (при житті філософа - Пан-Іванівка) зустріло нас тихою сонячною погодою, яка має до філософського споглядання навколишньої природи. Безумовно, за двісті з гаком років місце, яке так любив Сковорода за життя і яке він вибрав своїм останнім притулком, вельми змінилося. Давно усох знаменитий сковородинівський дуб, перетворившись на своєрідний пам'ятник, але багато з того, що бачив поет, до чого торкалися його руки, збереглося. Наприклад, парк XVIII століття - сім липових алей, що розходяться променями від круглої клумби. Якщо світогляд Сковороди для вас щось значить, то краще гуляти тут окремо від галасливої ​​туристичної натовпу ...

Будинок, в якому розташовується музей, при Сковороді був в кілька разів менше за площею. Тоді він складався всього з трьох крихітних кімнаток (вони збереглися і донині), зате з помпезним входом - ганком з колонами на манер давньогрецьких пропілеїв. Друг Григорія Сковороди, небагатий поміщик Андрій Іванович Ковалевський (всього 30 душ кріпаків) зумів побудувати собі такий модний в той час заміський будинок. Пізніше черговий власник маєтку розширив будівлю, добудувавши три великі зали, причому дотримуючись будівельних технологій XVIII століття. Таким ми бачимо будинок і сьогодні. У кімнаті, де зупинявся, а потім і помер Сковорода, стоїть дерев'яний скринька, яким він користувався, приїжджаючи до Ковалевським. У сусідньому приміщенні на стіні висить єдиний прижиттєвий портрет філософа, написаний в квітні 1794 року спеціально запрошеним в Пан-Іванівки з Харкова художником Лук'яновим. Серед раритетів - срібний годинник з дарчим написом на кришці, зробленої рукою Сковороди. Тільки ось ім'я їх нового власника стерло час ...

Екскурсія триває в парку, потім - біля могили філософа. За переказами, прах Сковороди був перепохований через два десятка років після його смерті через те, що власниці маєтку бачилося привид в парку. Але у наукового співробітника музею Валерія Манженко є ще, як мінімум, дві версії причин перенесення могили. Інші ж оповідання з часом самі знайшли своє підтвердження.

- За спогадами сучасників Сковороди, в день своєї смерті він відчував себе непогано, ходив по саду, зривав яблука і віддавав їх дітям, - ділиться Валерій Павлович. - Раніше я не дуже в це вірив, мовляв, які в листопаді яблука? Але потім переконався: яблука в цих місцях висять на гілках, буває, навіть в грудні.

збережена історія

Взагалі сковородинівський музей представляє собою зворушливе свідчення шанування великого просвітителя і його сучасниками, і наступними поколіннями. Хто як міг, той так і зберігав все, що пов'язано зі Сковородою - поміщики, які володіли маєтком, сільська школа, яка розташовувалася тут за радянських часів, а з 1972 року - співробітники музею, який став державним. З утворенням української держави музей містився спочатку на кошти районного бюджету, потім - обласного, а в 2008 році йому було присвоєно статус національного, що, природно, дещо поліпшило фінансування. Плюс благодійна допомога. Так, наприклад, огородження музейної території площею понад 17 га зроблено силами Південної залізниці. Є тут і паркове освітлення.

Тепер адміністрація музею, керівництво села та району прагнуть створити тут і умови для відпочинку туристів - щоб після екскурсійної програми всі бажаючі могли провести в Сковородинівці ще кілька цікавих годин або навіть днів.

- В минулому році був розроблений план рекреаційної території музею, - розповідає його директор Наталія Мицай. - У нижній частині парку зроблені доріжки з дерева. Відреставрована криниця. Відведені місця, де можна розпалити багаття, підсмажити шашлик і т. Д. Ще поставимо там два дерев'яних павільйону, в яких можна буде просто відпочити або укритися на випадок дощу. Ми організуємо і різні пізнавальні заходи, наприклад, майстер-класи з приготування вареників, млинчиків, вчимо народних традицій. І туристи, які приїжджають групами, досить часто замовляють такі заходи.

Щорічно музей відвідують 40 тисяч чоловік, каже Наталя Мицай. Причому значна частина гостей - неорганізовані туристи, які приїжджають в музей самостійно, благо з Харкова в Сковородинівку двічі в день ходить рейсовий автобус. І таких туристів з кожним роком стає все більше.

Гостям Євро-2012 Сковородиновці готові надати і послуги зеленого туризму - проживання в сільських будинках (природно, з комунікаціями і охайними господинями, які вміють готувати традиційні страви української та російської кухні). Втім, це можна здійснити вже зараз. У минулому році добове проживання в сім'ях сковородинців обходилося «зеленому» туристу в суму від 50-70 грн. і вище (в основному, в залежності від кулінарного розмаїття). При бажанні харчуватися можна і в сільському кафе. Правда, особисто спробувати його меню нам не довелося, але, судячи з вареників і кулешу, якими Сковородиновці пригощали нас прямо на алеї старовинного парку, готувати в селі вміють.

До футбольного чемпіонату в Сковородинівці планується звести приватний готель, а на території музею - відреставрувати великий дерев'яний сарай (побудований ще в XIX столітті!), Що стоїть за будівлею музею, і спорудити церкву (до революції на території маєтку була каплиця). Аби, як кажуть, не переборщили ... Тим більше що ще належить обладнати для туристів сучасний санвузол.

В ідеалі керівництво Золочівського району розраховує зробити Сковородинівку центром цілої мережі місцевих туристичних маршрутів. В районі є, наприклад, села, де також зупинявся Григорій Сковорода під час своїх подорожей, є етнографічний музей під відкритим небом «Українська слобода», старовинні і сучасні храми, безліч грибних лісів і рибних водойм. Уже сьогодні туристам, зацікавленим у відвідуванні цих місць, пропонуються окремі екскурсії, а про місцеві красоти розповідають випущені для туристів буклети.

Товмачі повинні бути на висоті

З гостинної Сковородинівки наш автобус прямує до Дергачівського району, до Національного меморіального комплексу «Висота маршала І.С. Конєва». Саме тут знаходився командний пункт, з якого в ніч з 22 на 23 серпня 1943 року було віддано наказ про штурм Харкова.

Як відомо, комплекс «Висота маршала Конєва» з'явився зовсім недавно, в 2005 році. На той момент побудоване для нього приміщення було єдиним в Україні, який спроектовано як музейне (а не пристосоване під музей) будівля. Тут є умови для відвідування людьми з обмеженими можливостями, є звуковий супровід екскурсій, сучасні стенди, зручний лекційний зал. Словом, музей виглядає цілком по-європейськи і в удосконаленні начебто не потребує. Хоча для підвищення інтересу туристів до цього місця можна було б, наприклад, періодично організовувати в околицях висоти реконструкції історичних боїв або військово-патріотичні ігри по типу існувала колись піонерської «Зірниці».

Що реально необхідно музею (як, втім, і іншим нашим пам'яткам) - так це гіди-перекладачі. Щорічно комплекс відвідують 50 тис. Туристів. Приблизно половина екскурсантів, що приїжджають з-за кордону - росіяни. Але ось для обслуговування іншої половини іноземців ...

- У нас є потреба в англійській і німецькій мовах, оскільки приїжджає багато німців і англійців, - розповідає директор Національного меморіального комплексу «Висота маршала І.С. Конєва» Володимир Гаврюшенко. - А ще серед туристів чомусь дуже багато китайців. Правда, зазвичай вони приїжджають зі своїми перекладачами. Але зараз, з урахуванням програми підготовки до Євро-2012, ми вже дали оголошення про те, що маємо потребу в співробітниках, які володіють іноземними мовами.

Начальник управління культури і туризму Дмитро Кузнєцов розповів, що вже на цьому тижні в Харкові почнуться засідання спеціальної комісії, яка буде займатися акредитацією гідів-перекладачів з числа громадян, які подали заявки на виконання такої роботи. До теперішнього часу бажаючими вже подано два десятки заявок. Але екскурсоводів, які володіють іноземними мовами (не тільки англійською, німецькою або китайським, а й польським, чеським, іспанською та іншими), потрібно набагато більше, тому комісія буде засідати періодично.

Від генералів - до художникам

Наостанок вирушаємо до Чугуєва, на батьківщину видатного художника Іллі Рєпіна. Мабуть, мало знайдеться жителів Харківщини, хто хоча б раз у своєму житті не побував в будинку-музеї Рєпіна. А ось з порівняно новою визначною пам'яткою Чугуєва - Художньою галереєю І. Ю. Рєпіна - знайомі поки не всі.

Галерея розмістилася в унікальному пам'ятнику архітектури XIX століття - величній будівлі штабів військових поселень, побудованому в 1831 році. Весь час свого існування будівля належала військовим. А після того, як воно змінило свій статус на «цивільний», з 2008 р тут почалася реставрація з метою розміщення музею. Поки відремонтована лише частина першого поверху, де вже рік розміщується художня галерея, основою якої є колекція робіт лауреатів державної премії РРФСР ім. Рєпіна, що проіснувала з 1966 по 1991 рік. На стінах виставкових залів - картини, а у вітринах - кращі роботи майстрів декоративно-прикладного мистецтва: жостовские підноси, багатобарвні павловопосадскіх хустки, хохломская посуд, гжельский фарфор, палехские шкатулки, вологодські мережива, Якутська різьблення по кістки - все краси надзвичайною. Фахівці вважають, що кращих приміщень для розміщення галереї, а також музейних експонатів можна і уявити. Тому реставрація верхніх поверхів будівлі штабів в цьому році продовжиться.

Що стосується інших туристичних маршрутів Чугуївщини, то, крім рєпінських місць, мандрівникам пропонується відвідування Володимиро-Богородицької церкви, телескопа астрономічної обсерваторії ХНУ ім. В. Н. Каразіна та Музею води в селищі Кочеток.

Процес пішов?

Після огляду галереї організатори прес-туру презентували відкриття імпровізованої сувенірної лавки - стенду з сувенірною продукцією, що випускається на Харківщині. Смішні глиняні фігурки, забавні ганчіркові будинкові, стилізовані зображення пам'яток Слобожанщини - все це сьогодні випускають кілька організацій, які об'єднують людей з обмеженими можливостями, для яких створення сувенірів є не тільки творчим заробітком, а й засобом реабілітації в соціумі, зміцнення віри в свої сили. Таким колективам обласної туристсько-інформаційний центр теж готовий надати допомогу - як в збуті продукції, так і в нових темах для сувенірного втілення, що відображають не просто слобожанський колорит, а особливо тих чи інших конкретних пам'яток Харківщини.

Є взаємний інтерес і у співпраці цього центру з фірмами, що займаються місцевим туризмом і зацікавленими в облаштуванні пропонованих ними маршрутів, яких часом немає ні в одному харківському путівнику.

- Ідеї нестандартних маршрутів нерідко нам підказують самі потенційні туристи, - розповідає керівник центру дозвілля «Незвичайний Харків» Руслан Кордюк. - Люди телефонують і цікавляться, чи не можна провести екскурсію підземеллями Харкова або на занедбаних військових об'єктах. Інтерес до нестандартних екскурсій великий. І в Харкові досить багато ентузіастів, захоплених історією, які допомагають нам у пошуку цікавих місць.

Чиновники ж прагнуть встигнути до Євро-2012 надати туристам інформацію про якомога більшій кількості реально працюючих маршрутів.

- Туристично-інформаційний центр виступає як сполучна ланка між туристами і туроператорами, - говорить Дмитро Кузнєцов. - Сьогодні основне завдання - визначити ключові напрямки, які можна показати туристам, і, з огляду на досвід роботи туроператорів, «підтягнути» до необхідного рівня якість навколишнього їх інфраструктури: десь поліпшити під'їзні дороги, десь поставити покажчики, обладнати санвузли і т. п. На Харківщині існує ряд вже сформованих маршрутів: Пархомівський музей, Шарівка, Наталівка, Краснокутський дендропарк, Соколово, рєпінські місця, та ж Сковородинівка та інші. Але добиратися до них можна різними шляхами, адже турист дуже перебірливий у своїх перевагах. Комусь подобаються краси природи - можна шляхом відвідувати парки і заказники, хтось вважає за краще релігійну тематику - можна прокласти шлях з урахуванням відвідування храмів Харківщини і т. Д.

У квітні в Харкові відбудеться чергове туристичне бієнале - виставка туристичного потенціалу районів області. Дмитро Кузнєцов вважає, що з моменту попереднього бієнале, минулого минулої осені, в свідомості керівників районів по відношенню до туризму багато що змінилося в кращу сторону:

- За цей час ми, фахівці з туризму, проводили з представниками районів навчальні семінари, відправили групу в Західну Україну, щоб вивчити їх досвід в організації туристичної сфери. На мій погляд, нам вдалося головне: переламати психологію керівників районних адміністрацій, переконати їх, що туризм може бути і доходним джерелом, і сферою бізнес-інтересів. Я думаю, продовжуючи цю роботу, з часом ми отримаємо систему, завдяки якій на Харківщині значно збільшиться кількість і в'їзних, і місцевих туристів.

Буряковського, Т. Пам'ятки Харківщини не вистачає ... туристів [Електронний ресурс] / Тетяна Буряковського. - Режим доступу: http://www.timeua.info/170311/36752.html . - 17.03.2001 р