школа «випускає» футболістів, артистів і патріотів
«Ніяка професія, крім цієї, не могла б так вдало сплавити в одне ціле всі скарби життя, зберігши недоторканним найтонший візерунок кожного окремого щастя». Це висловлювання Олександра Гріна можна сміливо віднести не тільки до професії мандрівника-мореплавця, але і вчителі. У цьому переконалася журналістка «Донбасу», напередодні Дня працівників освіти побувавши в одному з найстаріших навчальних закладів області - донецькому ліцеї №71 імені Батули, де ази знань осягали наші знамениті земляки.
Стус сидів за однією партою з істориком
По-домашньому затишні коридори, заповнені золотистими променями осіннього сонця класи, простора вчительська ... Під час екскурсії, організованої для мене директором Жанною Герасимової, я уявила собі, як колись в стінах школи починав освоювати грамоту майбутній поет, символ національного духу свободи, першокласник Василь Стус, який в шістдесяті роки працював літературним редактором в «Донбасі». Про вихованців аlma mater Жанна Григорівна розповідає з особливим почуттям:
- Ми пишаємося, що серед наших випускників є такі видатні особистості, як хірург Ігор Седаков, генерал-майор Євген Чернов, який виявив себе в космонавтиці Володимир Казаков, керівники великих підприємств Ігор Дергаль і Олександр Онищенко, депутат Верховної Ради Борис Кожевников. Звичайно ж, це і прославили школу футболісти Андрій Воробей і Денис Хомутов! Варто згадати і представників мистецтва - співака Дениса Федоренко та балерину Юлію Каюк. І ще безліч випускників, які зробили кар'єру вчених, військових і дипломатів. Головне - всі вони пам'ятають про школу.

Шкільний символ збулася мрії - корабель з червоними вітрилами.

Історія цього навчального закладу починається з 1938 року. На території селища, де виник ліцей, під час війни існувала підпільна організація. Керував нею Петро Батула. Вчителями та учнями проводилася пошукова робота. Вони виявили чимало особистих речей відомого партизана. Так був створений шкільний історико-краєзнавчий музей, лекторської групою якого керує викладач історії Клавдія предкового.

Жанна Герасимова: «Цю нагороду завоювали наші регбісти».

- У нас зібрані унікальні матеріали про життя селища, про підпільно-патріотичної діяльності вчителів, розвідників, воїнів-афганців, - розповідає Клавдія Іванівна. - За цікавими фактами сюди приїжджають студенти і вчені. Великий інтерес з боку дослідників - до особистості Василя Стуса, який сидів за однією партою з Олександром Денисовичем - викладачем історії з сорокарічним стажем, автором книги про ліцей, недавно пішов з життя.
Подорож за Батьківщиною
Відчувається, що тема патріотизму в стінах цього великого будинку займає перше місце у вихованні учнів. Досить заглянути в класи і побачити стенди з фотографіями школярів - ось вони на Саур-Могилі, на батьківщині Сергія Прокоф'єва - в селі Червоне, вивчають пам'ятки Святогір'я, Докучаєвська, Нікольського. Керують подорожами за рідним краєм вчителі Наталія Голубєва, Світлана Попсуйко, Алла Стоціенко, Олена Муратова.

Клавдія предкового показує зібрані відомості про Василя Стуса.

- Такі поїздки прищеплюють любов до Батьківщини, виховують почуття гордості за націю, - пояснює викладач російської мови та літератури, вчитель вищої категорії Наталія Голубєва. - Я ж бачу, як у хлопців горять очі, з яким бажанням вони пізнають світ! Виховати патріотів, гідних представників свого народу - головне завдання педагогів.
До речі, пристрасть до знань і тяга до пригод втілилася в символі, подарованому школі випускниками, - прототипі того самого корабля Гріна з червоними вітрилами, який велично займає третину приміщення другого шкільного музею, де зібрані матеріали про столицю Донбасу. Вдячні учні презентували його з побажаннями втілення задумів улюблених педагогів в реальність. Видовище, звичайно, захоплююче, автор цих рядків ледь втрималася від пориву вскочити за «штурвал» і «покерувати» до свою найзаповітнішу мрію!
Андрій Воробей розпалив футбольні пристрасті
Між іншим, ще в далеких сімдесятих робота школи була представлена ​​на ВДНГ як зразок успішного досвіду військово-патріотичної роботи.
- Готуючись до участі в популярній тоді спортивній грі «Зірниця», школа буквально перетворювалася на військовий табір, - згадує Жанна Григорівна (вона сама - випускниця школи, її учитель, завуч, а нині і директор), - о шостій ранку всі вже тренуються на стадіоні. Не- дивно, що ми займали перші місця на спортивних змаганнях колишнього Союзу. І зараз наші діти беруть участь в захоплюючих розслідуваннях, зустрічаються і спілкуються з ветеранами Великої Вітчизняної війни, а любов до спорту - у них в крові. У нас - імідж спортивної школи. Приклад Андрія Воробея послужив тому, що хлопці потягнулися до футболу і регбі - он скільки нагород завоювали для школи - ставити вже нікуди! - демонструє директор в кабінеті полки, впритул заставлені спортивними трофеями.

Андрій Воробей вніс вклад в спортивний імідж ліцею - і його вчителя полюбили футбол!

Класний керівник Андрія Воробея - Алла Стоціенко розповіла, що її знаменитий учень захоплюватися футболом почав ще в п'ятому класі. Коли в школу прийшов тренер з ФК «Олімп», спритний хлопчина був їм помічений відразу. І характер у нього з дитинства - складний, як раз те, що потрібно для великого спорту. У підсумку професійним футболом стали займатися двоє випускників - Воробей і Хомутов - один продовжує футбольну кар'єру, інший - став тренером.
- Я пам'ятаю Андрія зі спортивною сумкою через плече, - каже Алла Іванівна, - на вулиці сніг, жахливо холодно, дістатися до стадіону можна тільки пішки, а він йде назустріч поривчастому вітрі, прагнучи до своєї мети. І з навчанням у нього все було добре - завжди вчасно і успішно здавав іспити. Всі пам'ятають зоряний період Андрія, коли він грав у ФК «Шахтар», і його сто голів, забитих в чемпіонатах України! Відвідуючи рідну школу, він принагідно згадує про сімейний мікроклімат в ній, і ми раді, що виховали його таким.
Шість годин на Льва Толстого
В останні роки в педколектив влилися молоді фахівці, причому переважна більшість з них - колишні учні. Цей факт радує, адже ще кілька років тому професія вчителя не була популярною. До речі, в плані оплати вона, на жаль, утримує колишні позиції. Однак, як сказав все той же Грін в своїх «Червоні вітрила», коли для людини головне - отримувати найдорожчий п'ятак, легко дати цей п'ятак, але коли душа таїть зерно полум'яної рослини - дива, зроби їй це диво, якщо ти в змозі. Нова душа буде в нього й нова в тебе. І це незважаючи на те, що нові бюрократичні віяння пробралися до навчальних закладів!
Бачили б ви ці тонни паперу, списаного звітами, запланованими і проведеними конкурсами і так далі. А при всьому при цьому, на великого Льва Толстого новою програмою відведено всього шість годин, на Маяковського - годину, а творів Буніна і Купріна і зовсім немає. Що ж чекає нове покоління? Гонка знань триває, а ось впровадження сучасних технологій гальмується. Викладачі мріють про можливість проводити сучасні уроки, про кабінети, оснащених мультимедійними проекторами, про нове обладнання. Якщо щось і оновлюється, так це, в основному, завдяки засобам спонсорів-меценатів. І все ж школа з відзнакою пройшла атестацію, старшокласники перемагають на обласних олімпіадах і міжнародних конкурсах, всі випускники 2011 року надійшли в найбільші вузи України, а це значить, що знання тут дають ґрунтовні і склад педагогів - сильний.
- Всі ми - захоплені люди, тому і досягаємо високих результатів, - каже Жанна Герасимова. - Напередодні Дня працівників освіти хочу привітати вчителів і побажати не згаснути тому вогнику, який підтримує всіх нас у скрутну хвилину і не дає здаватися! Міцного здоров'я, терпіння і гідних учнів педагогам! М и знаємо, на які чудеса здатні посмішка і вчасно сказане, потрібне слово. Володіти цим - значить, володіти всім.

Теги: Донецьк , Донбас , учитель , освіта , Донецька область , школа , ліцей , Василь Стус , Андрій Воробей