Цього року пошукові загони Тверського науково-історичного військово-патріотичного центру «Подвиг» збираються організувати масштабну роботу по проникненню всередину бункера-притулку часів Великої Вітчизняної війни. У народі він отримав назву «Сталінський бункер».
У центрі повідомили, що пошуковий загін протягом року намагався знайти місце розташування бункера, вивчаючи документи Міноборони під час ВВВ. З документів архіву стало відомо, що в 1941 році уряд почав екстрене будівництво кількох бункерів-притулків на випадок, якщо гітлерівці все ж прорвуться в Москву.
Відомо, що в той час більшість організацій, і в першу чергу, оборонні підприємства були евакуйовані зі столиці і її околиць, але Ставка Верховного Головнокомандувача все ще перебувала в Москві. Для будівництва бункерів були обрані найближчі області від Москви, в тому числі і Тверська, (на той момент Калінінська).
У зазначені терміни будівельники встигли звести бункер, і туди навіть встигли завести необхідні речі для життя і роботи. Співробітники центру «Подвиг» припустили, що якщо знайти вхід в бункер, це стане знахідкою століття.
Цілий рік ми намагалися знайти вхід в це історично безцінне спорудження, в якому, можливо, залишилося обладнання, меблі, посуд та інші речі, зроблені на замовлення для еліти країни. Якщо вийде туди проникнути, це, безумовно, стане знахідкою століття, розповів керівник ВПЦ «Подвиг» Сергій Тітков.
Бункер був розрахований на проживання до 800 чоловік, що вже говорить про масштаби роботи. Крім робочих кабінетів під землею знаходяться складські та господарські приміщення, сектора з боєприпасами і продовольством, гаражі для транспорту, генератори для забезпечення електроенергією.
Співробітники пошукового загону припускають, що бункер може мати кілька поверхів.
Якщо, наприклад, говорити про дерев'яні притулках з колод, які ми розкривали в Тверській області, то від поверхні землі до стелі вони йшли на глибину 5 метрів. А тут все було набагато серйозніше і масштабніше. Товщина бетонних стін - 3 метри. До того ж їх обшивали бронесталью товщиною 6 мм. Тому, думаю, робочі приміщення розташовуються на глибині метрів 10-12, вважають експерти.
Але бункер в результаті так і не знадобився, так як з 5 грудня почався наступ, бої на Калінінському фронті, і німці відступили від Москви. Щоб перекрити доступ, всі входи в притулок пізніше підірвали, а вентиляційні труби, виходили на поверхню спиляли. Підірвати бункер цілком було неможливо через його величезних розмірів.
Більшість бункерів часів Великої Вітчизняної Війни давно знайдено, їх розкопкою і вивченням зазвичай займаються громадські військово-патріотичні організації. «Рідус» зв'язався з головою Міжрегіональної Молодіжної Громадської Організації Військово-патріотичного клубу «РУСЬ» Ігорем Волоткіним, який розповів про складнощі проведення таких робіт.
Такі масштабні роботи зазвичай проводяться в рамках всеросійської акції «Вахта Пам'яті», коли залучається не тільки державне фінансування, а й пожертвування ентузіастів. Пошукові роботи - це серйозний захід, потрібно отримати безліч дозволів, організувати співпрацю з ФСБ, МВС, Міністерством оборони, так як щось копати самостійно законодавчо заборонено. Таким займаються чорні копачі. Якщо все офіційно оформити, зібрати всі довідки та дозволи можна навіть претендувати на грант Президента РФ, так як подібні роботи - справа недешева. Буде потрібно багато фахівців, щоб досліджувати територію, а це впирається в гроші, розповів «Рідус» голова Міжрегіональної Молодіжної Громадської Організації Військово-патріотичного клубу «РУСЬ» Ігор Волокітін.
Але труднощі з знайденим бункером полягають не тільки у фінансуванні, а й у пошуку входу в приміщення. Протягом року загін намагався потрапити всередину, розглядали кілька способів проникнення, але поки безрезультатно.
Спочатку у пошукачів була ідея проникнути всередину, розкопавши один з підірваних входів, але це виявилося непросто. Справа в тому, що на їх розкопки потрібно багато техніки і фахівців, які зможуть очистити завали від цегельних і монолітних стін.
Двері в бункер підривати безглуздо, так як вони броньовані і забезпечені замикаються зсередини електро-механічними замками.
Тоді в учасників центру «Подвиг» з'явилася інша ідея - проповзти всередину притулку по вентиляційних шахтах. Але і цю затію довелося залишити, так як з часом метрові отвори в землі, де виходили труби, були засипані сміттям та іншими відходами. А ще труби розділені металевими решітками.
Фахівці прикинули, що першу решітку можна спиляти болгаркою, а ось далі на глибині в метрової труби особливо не розвернешся. Ця ідея теж була відкинута.
У будь-якому випадку вхід в бункер повинен бути, так як при настанні ворога всі основні входи підривали, а люди вибиралися з притулку через таємний вихід. Він може розташовуватися в 200 метрах і далі від центрального входу і найголовніше - він завжди залишався цілим.
У 2018 році пошукової загін планує продовжувати роботи, так як таємний бункер може зберігати в собі унікальні предмети, а приміщення притулку можна в подальшому використовувати як музей.
