«Тягомотно» процес створення українського антикорупційного суду - не виняток у Європі. Там теж що є сил противляться "антикорупції"

Український парламент конституційною більшість в 317 голосів нарешті проголосував за створення Антикорупційного суду - останнього і ключової ланки системи боротьби з корупцією в Україні. Яростоного опору, яке цього виявлялося (і продолшжітся, не сумнівайтеся), не помічав хіба що ледачий. Суд повинен нарешті довершити всю антикорупційну конструкцію в країні, де вже два роки працює Спеціальна антикорупційна прокуратура і Національне антикорупційне бюро. За результатами їх роботи є багато відкритих справ, під слідством десятки корупціонерів високого "польоту", але немає жодного серйозного вироку.

Тому основна боротьба ще тільки починається. Як вчить досвід наших сусідів - Румунії і Словаччини, де на захист власних антикорупційних органів змушене широким фронтом ставати суспільство, боротьба за них і в Україні ще тільки починається, буде важкою і тривалою, без варіантів.

Ще не Сьєрра-Леоне, але вже не Гондурас

У щорічному рейтингу сприйняття корупції (індекс СРІ, становить міжнародна антикорупційна організація Transparency International з 1995 року) в 2017 році Україна зайняла 130-е місце серед 180 країн, додавши лише 1 бал у порівнянні з 2016-м. На жаль, ми залишаємося в компанії країн із значним рівнем корупції - Сьєрра-Леоне, М'янма, Іран, Нігерія. Нижче стоять Домініканська Республіка, Гондурас, Киргизстан, Лаос, Мексика, Папуа Нова Гвінея, Парагвай і Росія.

Індекс CPI-2017

У наших найближчих європейських сусідів позиції значно краще: Білорусь - на 68 місці, Угорщина - на 66-му, Румунія - на 59-му, Словаччина - на 54-му, Чехія на 42-му рядку. Польща і зовсім вирвалася в лідери - 36-я.

З рейтингу слід, що Україна, як не прикро, серед найбільш корумпованих країн Європи. І це при тому, що з багатьма з європейських країн на початку 90-х ми починали перехід до ринкової економіки майже одночасно, перебуваючи майже в однакових соціально-економічних умовах. Сьогодні нас обігнали. Наприклад, та ж Польща і Румунія, які займають далеко не перші позиції за показниками боротьби з корупцією серед країн ЄС, дві великі країни Східної Європи з населенням в 20 і 38 мільйонів відповідно (населення України - понад 40 млн). Але станом на 2016 рік Польща і Румунія мають ВВП на душу населення вже в кілька разів вище, ніж в Україні ($ 15 тис., $ 10 тис. І $ 3 тис. Відповідно).

Румунія: все на захист антикорупційного прокурора!

Як приклад найуспішнішої боротьби з корупцією в Європі дослідження МВФ «Корупція і економічне зростання» (2017) наводить досвід Румунії, де з 2002 року функціонує Національний антикорупційний директорат (DNA) - аналог українського НАБУ. Однак притягати чиновників до відповідальності румунські суди почали тільки з 2013 року - коли структуру очолила прокурор, колишня баскетболістка, яка грала за молодіжну збірну Румунії, Лаура Ковеші. Результат її відомства на сьогодні - 18 міністрів, 5 генералів, 25 нардепів і брат президента. За іронією долі свого часу DNA посадив у в'язницю прем'єр-міністра Адріана Нестасе, який свого часу ініціював створення цього органу. Частка підтвердження звинувачень DNA в судах досягає 90%. При тому, що румунські антікоррупціонщікі повернули в бюджет більше мільярда в минулому році, бюджет структури досить скромний - 25 млн євро в рік. Тож не дивно, що за рівнем довіри населення антикорупційне управління Румунії обігнало навіть церква, а ось правляча верхівка, навпаки, "збунтувалася".

Лаура Ковеші

З початку цього року правляча коаліція Румунії не залишає спроб під різними приводами звільнити занадто активного прокурора. Дійшло до того, що за скаргою уряду Конституційний суд Румунії зобов'язав президента Румунії Клауса Йоханніса підписати указ про звільнення Лаури Ковеші з посади керівника DNA. як стверджує Радіо Румунії, уряд звинуватив її в "грубому порушенні посадових обов'язків, тиску на уряд, втручанні в нормальний хід діяльності відомств, зволіканні у вирішенні низки справ, відсутності реакції щодо перевірок окремих прокурорів, а також ряді публічних заяв". Прихильники Ковеші вважають, що це помста за антикорупційні розслідування проти великих політиків. 108 тисяч чоловік, серед них близько 600 прокурорів, підписали петицію до Йоханніса із закликом не звільняти Лауру Ковеші, по країні також прокотилася хвиля народних протестів.

Словаччина: місцевих чиновників і італійську мафію - на мило!

Подібне суспільне невдоволення антикорупційною політикою влади є сьогодні і в Словаччині. Останнім часом тут пройшли наймасовіші протести з часів "оксамитової революції" 1989 року. Причиною стало вбивство 27-річного журналіста Яна Куцяк, який вів гучні антикорупційні журналістські розслідування. Куцяк вивчав податкові махінації великих бізнесменів і їх відносини з політиками. Його останнім розслідування разом з Центром вивчення корупції та організованої злочинності (OCCRP) стосувалося діяльності італійської мафії в Словаччині і її зв'язків з урядом. Мітингувальники були обурені протидією розслідуванню корупційних інцидентів з боку уряду, що викликало політичну кризу в країні. В результаті прем'єр-міністр Роберт Фіцо і міністр внутрішніх справ Роберт Калиняк пішли у відставку, хоча криза на цьому не завершилася.

Протести в Словаччині (квітень 2018 го)

Словаччина, яка займає у "Всесвітньому індексі корупції" 54 місце з 176 можливих, вважається "середньо корумпованою країною". У ній антикорупційні суди були засновані в 2003 році, коли парламент цієї країни під тиском міжнародних організацій прийняв закони про спеціальні судах з юрисдикцією, розповсюджується на випадки корупції та організованої злочинності. Доводиться констатувати, що незважаючи на їх наявність, ситуація з корупційною складовою в Словаччині радикально не змінюється. Більш того, в деякі роки країна навіть скочувалася у "Всесвітньому рейтингу корупції" вниз. "Все це наводить на думку, що успіх боротьби залежить не стільки від наявності або відсутності в державі антикорупційної інфраструктури, скільки від економічних, історичних, культурних і багатьох інших факторів, що лежать, зазвичай, за межами правового поля", - відзначають аналітики Українського Інституту майбутнього.

Головне - задовольнити народ, давши потужний сигнал. А далі - саме покотиться

Отже, бачимо яскраві приклади того, який шлях нам ще належить пройти до світлого майбутнього без корупції. В укладанні експертів МВФ, яке міститься в дослідженні "Україна: вибрані проблеми" (2017) про перспективи антикорупційної боротьби в Україні йдеться: "На основі регіонального досвіду можна стверджувати, що навіть в кращому випадку потрібен певний час для досягнення критичного числа засуджень високопосадовців і повернення активів, які б задовольнили громадськість і створили потужним сигналом про те, що корупційні дії неприпустимі і матимуть серйозні наслідки для тих, хто їх робить. При відсутності заходів примусового характеру в короткостроковій перспективі, елітні структури, які отримують вигоду від корупційних дій, можуть знайти нові сили, щоб зірвати раніше впроваджені заходи боротьби з корупцією, а широка громадськість може втратити інтерес і довіру до загального процесу реформ ". Останнє, на думку експертів, може привести до суспільного невдоволення і появи політичних сил, які виступають проти реформ.

Оксана Поліщук, Київ