23 жовтня завершився другий конкурс вокалістів ім. Бориса Гмирі. Нагородження лауреатів та дипломантів проходило в колонній залі Національної філармонії України.
Кожен конкурс - це напруга сили духу і волі до перемоги. Протягом 10 днів всі учасники проходять справжнє випробування, адже необхідно не тільки показати всі можливості свого голосу, таланту, а ще зуміти передати вибрані твори, стати по-справжньому гідним виконавцем, захопити публіку.
В якійсь мірі грошову винагороду компенсує витрачені сили. Володарі першої, другої і третьої премій, крім відповідних медалей, отримають також грошові винагороди (відповідно 15, 10 і 7 тис. Доларів) і звання лауреата.
Були засновані дві спеціальні нагороди. Так, українка Зоя Іванюк отримала нагороду за краще виконання твору класика української музики М. Лисенка. У свою чергу росіянин Максим Сокира удостоївся нагороди за краще виконання української пісні з репертуару Б. Гмирі.
Дипломантами конкурсу стали троє наших співвітчизників (Ольга Табуліна, Іванна Пліш, Іван Коренівскій), а також громадянин Китаю - Цинь Нань.
Природно, кожен конкурсант намагався показати себе з кращого боку - хтось покладався на голос, хтось на акторську гру, хтось на залізні нерви. Як тут не згадати слова Бориса Гмирі, які процитувала президент Фонду Б. Гмирі Ганна Принц, про те, що справжній вокаліст тільки на 10% залежить від природи голосу, все інше повинно полягати в роботі.
Організатори конкурсу не раз підкреслювали своє прагнення зробити його об'єктивним, доброзичливим і справедливим. Так, А.Прінц заявляла, що «підсуджувати і просувати« своїх »ніхто не буде. Це дійсно пошук талантів, щоб дати їм путівку в життя ». І треба віддати належне журі, воно насправді виявилося об'єктивним в судженнях. Принаймні невістка ректора Київської консерваторії отримала лише спеціальну нагороду, а дружина диригента президентського хору - диплом.
По-справжньому відкриттям конкурсу стали українці Олена Токар, яка отримала велику золоту медаль і Гран-прі, а також Андрій Маслаков, який виграв першу премію.
Володарка Гран-прі органічно поєднувала майстерне володіння голосом з гнучкістю жестів і міміки. Треба віддати належне, головним козирем Олени Токар став нетривіально підібраний репертуар. «Незаїждженими», унікальні в своєму роді твори привернули увагу до виконавиці. У «Каддіш» Моріса Равеля вокалістка проявила глибину свого вокального обдарування, в той час як номер з вокального циклу М. Мусоргського "Дитяча" допоміг продемонструвати її талант перевтілюватися, широке коло інтересів і акторську гру. Загалом журі оцінило виконання даної конкурсантки в 20 тисяч доларів (саме стільки становить Гран-прі конкурсу).
Сильний оперний баритон Маслакова вразив не тільки журі, а й публіку. У прозвучала в його виконанні арії з ораторії Ф.Генделя «Іуда Маккавей» проявилася глибина і багата природа голосу виконавця. Однак незважаючи на приголомшливі вокальні дані, з акторською майстерністю все виявилося набагато гірше. Так, незрівнянне музичне виконання балади «Лісовий цар» Ф. Шуберта все-таки натикалося на деяку безпорадність жестів Андрія. А адже в обраному творі грати доводилося за двох.
Лауреатом першої премії стала також Олена Бєлкіна з України. Виконана нею українська народна пісня «Ой, я знаю, что гріх маю» виявилася близькою характеру конкурсантки. Майстерним виконанням вокалістці вдалося передати дух народної пісні про пошук женихів і завоювати симпатію глядачів.
Характерністю і імпульсивністю виконання підкорив і лауреат другої премії росіянин Ілля Павлов. Темпераментний сам, він і твори вибрав енергійні і захопливі. Симптоматичним для росіянина став вибір патріотичного твору Г. Свиридова «О, батьківщина». Павлов демонстрував і «сонце на руках», і силу внутрішнього напруження пристрастей одночасно. Ще більше захоплення викликала «Побіжна пісня» М. Глінки в його виконанні. Найважча в плані вокального мистецтва, вона додала бонусів виконавцю, ще раз довівши, наскільки важливим є для вокаліста підбір репертуару.
Єдиним тенором, якому вдалося пробитися в лауреати конкурсу і удостоїтися срібної медалі, став Сергій Бортник з України. Менш сильний від природи голос Сергій компенсував тонким душевним виконанням романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье», а також твори Б.Фільц «Так, ти одна».
Своєю «коронкою» похвалилася і володарка срібла - драматичне сопрано Катерина Стращенко. Обраний нею вокальний цикл іспанського композитора Де Фальи зажадав і відповідного сценічного втілення. Глядачам Стращенко запам'яталася червоним платтям і полум'яним виконанням. Окрики і майже розмовна мова перемежовувалися цілком класичним вокалом. Залишається тільки сподіватися, що композитор саме так бачив свій твір.
Володарка єдиного меццо-сопрано Мирослава Гаврилюк, стала лауреатом третьої премії, знайшла найбільш підходящий для розкриття можливостей свого голосу жанр. Вона єдина заспівала без супроводу фортепіано українську народну пісню «Ой, де ти ідеш». Публіка змогла цілком насолодитися і глибиною, і драматизмом низького жіночого голосу.
Ще один українець, Віктор Дудар, також став лауреатом третьої премії. На заключному концерті в його виконанні прозвучали арія Й.С.Баха з меси №3, а також твір Р. Шумана.
Проведення такого роду конкурсу все-таки важливо для України, адже наша країна завжди славилася своїми талановитими співаками, а в сьогоднішнє нелегкий час отримати підтвердження свого таланту не тільки у вигляді оплесків, а й в грошовому еквіваленті дуже важливо для кожного музиканта. Хочеться вірити, що якщо в країні знайшлися можливості для організації такого високопрофесійного конкурсу в наш складний час, то цей почин помре не скоро.
Підпишись на наш Telegram . Надсилаємо лише "гарячі" новини!
