Київ - Черкаси - Київ
Рано чи пізно АТО закінчиться, і додому повернуться солдати, обпалені війною. Чи зуміють вони пристосуватися до мирного життя і що потрібно для цього зробити? Про це «2000» розповів директор Черкаської обласної громадської організації «Центр соціальної адаптації» (ЦСА) Геннадій МЕЛЬНИЧЕНКО.
Шкарпетки розчинилися безслідно
- Я сам офіцер запасу і добре пам'ятаю війну в Афганістані, - говорить Геннадій Петрович. - Хлопці, які повернулися звідти, в результаті опинилися покинутими напризволяще - одні співалися, а інші йшли в кримінал. І тільки небагатьом вдалося знайти своє місце в житті.
Що стосується нинішньої війни на сході країни, то переважна більшість вояків повернеться травмованими або фізично, або психологічно. Я з 1998 р знайомий з черкаським волонтером, який в серпні минулого року поїхав в ЛНР, щоб звільнити сімох українських солдатів, яких погодилися відпустити. Незважаючи на домовленості, його взяли в полон і протримали в підвалі майже 100 днів. На допитах цікавилися, чи не є він шпигуном або корегувальника вогню.
Коли він повернувся в Черкаси, ми з ним багато говорили про те, що йому вдалося пережити. 51-річний чоловік зізнався, що потребує психологічної адаптації, в спілкуванні з людьми, які добре розуміють його стан.
Поки наші бійці знаходяться на фронті в складі армійських підрозділів і добровольчих батальйонів, їм обіцяють державну підтримку, але коли вони гинуть, чиновники дивляться на їх рідних, як на прикре непорозуміння. Яскравий тому приклад - родина Євгена Войцеховського зі Сміли Черкаської обл., Який загинув на початку червня минулого року в сел. Щастя.
Він пішов на війну добровольцем, залишивши вдома дружину і двох дітей, і був командиром підрозділу розвідки. На його похоронах чиновники в присутності тележурналістів обіцяли родині фінансову підтримку. Однак на ділі йому досі не присвоєно статус учасника бойових дій, а держдопомогу загиблому в зоні АТО сім'ї так і не виплатили. Навіть поховати його допомогли волонтери.
Геннадій Мельниченко привіз в госпіталь яблука
Тому не треба плекати ілюзій з приводу того, що чиновники будуть стурбовані реабілітацією тих, хто повернеться живим з війни. Потрібно враховувати і той факт, що після повернення вони потрапляють в ситуацію безвиході: комунальні послуги різко подорожчали, підприємства і фірми закриваються.
Реально таким людям допомагають тільки громадські організації та волонтери. Наш центр був створений на початку 2000 року, коли почалося масове скорочення Збройних сил. Ми займалися соціальною адаптацією колишніх військовослужбовців, допомагали їм переучуватися і працевлаштуватися.
Крім того, в рамках гуманітарної допомоги отримували з-за кордону медичне обладнання, яке передавали міським лікарням. Тоді це було актуально, але сьогодні ситуація інша і солдатам, які повернулися із зони АТО, в першу чергу потрібна психологічна допомога, тому що вони розлючені, їм ночами сняться вибухи і стрілянина.
- Коли в Донбасі вибухнула війна, вона безпосередньо торкнулася і мене, - розповідає керівник проектів ЦСА Валентина Гуляницька. - Мій син, офіцер-прикордонник, служив в навчальному центрі Державної прикордонної служби в сел. Оршанець під Черкасами. У березні 2014 року його разом з іншими прикордонниками відправили на охорону держкордону в Донецькій обл. Тоді це була найгарячіша точка.
Наш центр отримав з-за кордону тюк шкарпеток - 50 тис. Пар. Ми доставили його в черкаський пункт прийому допомоги воїнам АТО і попросили відвезти туди, де знаходилися прикордонники з Оршанці. Яке ж було моє здивування, коли я дізналася, що вони жодного носка не отримали!
Крім того, допомагаємо пораненим і запропонували свої послуги столичному Головному військовому клінічному госпіталю Міноборони, де є диспетчерський приймальний пункт. Протягом 10 місяців передаємо туди продукти і речі. Також фінансово допомагаємо бійцям, яким потрібна дорога операція.
Валентина Гуляницька (ліворуч) передає гроші пораненому бійцю
Наприклад, зібрали гроші і передали їх матері 24-річного жителя Тернопільської обл., Який в бою був важко поранений. У госпіталі йому видалили ліву руку, а права нога після вилучення з неї осколків почала всихати. Медсестри-волонтери подзвонили нам і попросили допомогти хлопцю, так як грошей на операцію у його матері немає і вона в страшному горі.
Крім того, нарешті вдалося реалізувати ідею створення в Черкасах громадського реабілітаційного центру для воїнів, які повернулися з зони АТО. Причому обслуговувати він буде всю Черкаську область. Місто надало нам в оренду на тривалий термін будівлю, розташовану на околиці Сосновського, р-ну причому поруч з лісом.
Треба віддати належне міськводоканалу, який також відгукнувся і безкоштовно під'єднав центр до водопроводу. Зараз в ньому повним ходом йде ремонт, вишукуємо кошти на опалення. Спонсори пообіцяли виділити гроші на зарплати для обслуговуючого персоналу.
Передбачається, що в штаті будуть психолог, терапевт, масажист і ще кілька профільних фахівців. Зрозуміло, центр регулярно відвідуватимуть представники церкви. Але цим ми не обмежимося. Досягнуто домовленості з міжнародною громадською організацією «Оливкова гілка», що вони підготують для нас капелана.
На відміну від звичайного священика, він краще розуміє тих, хто пройшов горнило війни, і може надати їм істотну психологічну допомогу.
В одному будинку - 20 квартир
Подальшою долею солдат стурбовані і члени черкаської громадської організації «Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю», які допомагають учасникам АТО на фронті, доставляючи їм речі і продукти.
За словами керівника комітету В'ячеслава Литовченко, все менше атошніков повертається з війни: їх або на ротацію не відпускають, або вони до неї не доживають. Деякі взагалі не хочуть їхати додому, оскільки розуміють, що нічого хорошого їх там не чекає.
А ті, що демобілізувалися, озлоблені і можуть стати членами злочинних угруповань. У цьому випадку країна може повернутися в 90-і роки.
- Щоб цього не сталося, ми виступили з ініціативою створення всеукраїнської громадської організації «Вільна європейська країна», яка буде займатися будівництвом житла для атошніков і переселенців.
Цю ідею підтримали багато народних депутатів. У кожному обласному центрі будуть створені філії організації. Її членами стануть учасники АТО і переселенці, які потребують житла. На власні гроші, а також на кошти зарубіжних і вітчизняних спонсорів будуть закуповуватися земельні ділянки з подальшим будівництвом на них дво- і триповерхових будинків, розрахованих на 20 і 30 квартир. Проекти вже розроблені.
За підрахунками черкаського центру зайнятості, тільки на одному будівництві можна задіяти від 100 до тисячі чоловік.
Ми вже склали список нужденних. У Черкаській обл. таких 400 чол., з них більшість повернулися із зони АТО. У список також включені 20 волонтерів.
З огляду на політичну та економічну ситуацію в країні, атошнікам залишається сподіватися тільки на себе.
Довідка «2000»
Черкаська обласна громадська організація «Центр соціальної адаптації»:
Черкаси, вул. Лазарєва, 6/1, тел. (0472) 565-409.
Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю:
Черкаси, бульв. Шевченко, 245, каб. 215, тел. (093) 223-3481.
ФОТО АВТОРА
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Чи зуміють вони пристосуватися до мирного життя і що потрібно для цього зробити?
