Оцінка: +37 / 8 учасників / 4 рекомендації / (+0) (-0) якість

Творча біографія театру почалася в 1927 році, коли в Червонозаводському районі Харкова (тоді столиці України) було створено український робітничий театр, який мав виконувати культурно-просвітницьку місію на сході України. Основу трупи склали актори Харківського державного народного театру і знаменитого театру «Березіль». Першим керівником став вихованець В. Немировича-Данченка, відомий режисер А. Загаров, а через рік художнім керівником був призначений учень Л. Курбаса, видатний режисер, в майбутньому - народний артист України В. Василько.

У 1930 році в рамках Всесоюзної олімпіади мистецтв відбулися гастролі колективу в Москві, де Україну представляли лише два театри, серед яких і Червонозаводський.

У 1933 році, за пропозицією Народного комісаріату освіти України, вже зрілий на той час творчий колектив був переведений до Донецька (тоді ще Сталіно), де відкрив свій перший сезон 7 листопада 1933 року прем'єрою драми І. Микитенка «Бастилія божої матері».

Театр став провідним колективом Донбасу і одним з кращих театрів України, чому значно сприяли оригінальність та різноманітність репертуару, загальна висока культура і самобутність творчого колективу. Основу трупи того періоду складали: Л. Гаккебуш, Г. Чайка, М. Ільченко, Р. Чалішенко, С. Левченко, Ю. Розумовська, Г. Петровська, В. Добровольський, Е. Чупилко, І. Савускан, В. Грипаки, О. Воронцов, К. Євтимович, Е. Вінніков, Д. Лазуренко, В. Довбищенко, а також учні В. Василька, майбутні режисери М. Смирнов, П. Ковтуненко, В. Гаккебуш. Кращими виставами того періоду були визнані: «Марко в пеклі», «Пісня про Свічку» І. Кочерги, «Леон Кутюр'є» по Б. Лавреньова, «Гайдамаки» Л. Курбаса по Т. Шевченка, «Диктатура» І. Микитенка, « Макбет »У. Шекспіра,« Васса Желєзнова »М. Горького,« Платон Кречет »О. Корнійчука. Саме на Донбасі в репертуарі театру з'являються музичні спектаклі - від народної опери «Наталка-Полтавка» до трагедії «Борис Годунов».

За перші 10 років творчої діяльності театр відвідав не тільки великі міста Донбасу (Ворошиловград, Маріуполь, Горлівка, Артемівськ, Макіївка, Слов'янськ), але і Баку, Мінськ, Вітебськ, Гомель, Могильов, Ленінград, Горький, Ростов-на-Дону, Київ .

Початок Великої Вітчизняної війни перервало творчу роботу. Сталінський театр не був повністю евакуйований: більшість членів колективу пішли на фронт. Невелика група акторів злилася із залишками трупи Артемівського театру і була евакуйована в Кзил-Орду (Казахська РСР). Перший спектакль новоствореного Театру музичної комедії і драми імені Артема був показаний 11 жовтня 1941 року. Інша, дещо більша група, по шляху в Середню Азію об'єдналася з Горлівським театром і під назвою Сталінський драматичний театр працювала в м Джелал-Абад Киргизької РСР.

Після звільнення Донбасу, в січні і березні 1944 року обидві трупи повернулися до Сталіно. Формується остаточний склад трупи Сталінського державного українського музично-драматичного театру ім. Артема. В цей час ядро ​​трупи становили досвідчені майстри сцени: С. Коханий, І. Корж, П. Польова, К. Даценко, К. Рябцев, Т. Кужель, режисери Л. Южанскій і В. Гаккебуш, талановита акторська молодь - В. Загаєвський , М. Адамська, М. Протасенко, Х. Негрімовскій, Ю. Галінський, Л. Усатенко, А. Малич. А згодом трупу поповнили Н. Харченко, Т. Авдієнко, А. Бобіна, М. Бондаренко, І. Молошников, А. Акімов, А. Бурлюк, Г. Горшков, М. Крамар, Н. Гладнєв, Н. Крутюк, Е. Воробйова, Е .Колодько і інші талановиті актори, деякі з яких до цих пір працюють на сцені театру.

Останні 30 років були для театру часом творчого злету, формування і втілення нових методів творчого та адміністративного керівництва, завоювання любові і прихильності глядачів, розширення творчих можливостей і завоювання високого авторитету серед колег.

Цей період відзначений такими знаковими для театру постановками: «Роксолана» П. Загребельного, «Народний Малахій» М. Куліша, «Емігранти» С. Мрожека, «Дон Жуан» Ж.-Б. Мольєра «Ми, що нижче підписалися" А. Гельмана, «За двома зайцями» за М. Старицьким, «Зойчина квартира» М.Булгакова, «Поминальна молитва» Г. Горіна за Шолом-Алейхемом, «Ревізор» М. Гоголя, «Енеїда» по І. Котляревському, «У джазі тільки дівчата» А. Аркадіна-Школьника та іншими.

За видатні досягнення в розвитку українського театрального мистецтва Донецькому обласному українському музично-драматичному театру вперше в історії незалежної України 28 вересня 2001 року було присвоєно почесний статус академічного.

26 листопада 2009 року Указом Президента України театру присвоєно статус національного.

Будівля театру.

Довгий час не маючи власного будинку, театр працював в приміщенні Донецького музичного театру (з 1947 р - Донецький театр опери і балету).

Будівля театру була побудована в 1961 році. Архітектор - Є. І. Чечік. Театр за винятком сценічної частини виконаний у вигляді давньогрецького храму [1].

Театр знаходиться в найвищій точці поперечної осі площі Леніна, яка є продовженням проспекту Ілліча [1]. На цьому місці планувалася споруда нового будівлі Будинку Рад, але в план формування громадського центру міста були внесені зміни.

В архітектурному проекті театру, зробленому в 1958 році, планувалася фронтонна фігура, але при будівництві театру від неї відмовилися через постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР 1955 «Про усунення надмірностей у проектуванні і будівництві». Під час реконструкції театру було вирішено встановити скульптуру на фронтоні. Так як в проектних документах не збереглися відомості про те, яка фігура планувалася до установки, був обраний новий образ. На Донецькому драмтеатрі встановили статую Мельпомени Їм стала муза трагедії Мельпомена з давньогрецької міфології. Вона зображена з пальмовою гілкою в руках. У Донецька з'явилася своя Мельпомена Висота - 3,5 метра (висота обчислювалася виходячи з пропорцій всього архітектурного ансамблю театру), вага - близько тонни. Автор - скульптор Юрій Іванович Балдін. Скульптура була відлита з бронзи і встановлена ​​14 березня 2005 року.

У 2005 році завершено реконструкцію будівлі театру і облаштування прилеглої території, яка здійснювалася без перерви творчої діяльності колективу. В результаті чого на Донбасі з'явився унікальний театральний комплекс з п'ятьма сценами, які дають необмежені можливості для творчої реалізації. Проект реконструкції театру виконало ППП "Донбассреконструкція", головний архітектор проекту Бучек Володимир Степанович, головний інженер проекту Краснокутський Юрій Володимирович.

джерело тексту