Одеський національний академічний театр опери та балету запропонував глядачам до новорічних свят абсолютно новий авторський продукт - прем'єру балету «Таємниця Віденського лісу». Постановників і авторів ідеї заслуженого артиста Росії Юрія Васюченкова і диригента Оксану Линів до створення балету надихнула оповита таємницею історія любові кронпринца Австрійської Імперії Рудольфа і юної баронеси Марії фон Вечори, які жили в кінці ХІХ ст. Назва балету невипадково, воно співзвучне назві одного з вальсів Й.Штрауса-сина «Казки Віденського лісу».
В цілому постановка витримана в традиційному стилі, без надмірностей і претензійності. Актуальності даного спектаклю додає злободенна екотематіка - сюжет розгортається навколо історії, пов'язаної з купівлею і вирубкою Віденського лісу. За курйозного збігу декорації, які зображують дерева, виконані з целофанових канатів в зв'язку з чим на афішу напрошується рядок: «При створенні вистави жодне дерево не постраждало». Хоча причина, безумовно, не в еко-задумі, а в банальній дешевизні матеріалів.
За своєю концепцією балет дуже легкий, простий, позбавлений загострених сюжетних перипетій. Сольні досить складні, особливо можна відзначити партію Троля. У постановці відчувається дух кращих традицій В.Ніжінского, який відкрив 100 років тому нові грані чоловічої балетної партії і довівши всьому світу, що танцюрист-чоловік може виконувати не тільки підтримки, а гідний і складних сольних номерів поряд з балеринами.
Протягом вистави, який ділиться на 2 акти, дія переноситься то в ліс, то до палацу, в якому проходить бал. Точно також чергується і музика двох великих австрійських композиторів Г. Малера і Й.Штрауса молодшого. Правда, навіть на третьому прем'єрній виставі 24 грудня відчувалося, що і для балетної трупи і для оркестру матеріал ще сируватий. Група мідних духових часто кіксував і грала повз нот, а група струнних передавлює звук, чому звучання було позбавлене легкості, необхідної у виконанні музики Й.Штрауса.
Пікантність всьому спектаклю надав вокал, який зустрічається в супроводі балету не так часто. Соло з «Пісні про Землю» Г.Малера, яке прозвучало під час балетного адажіо на початку другого акту додало зворушливості історії кохання Рудольфа і Марії. І хоча саме виконання цього вокального номера могло б бути і витонченішими, в якості фону воно слухалася стерпно.
Напередодні свят балет-казка «Таємниця Віденського лісу» навряд чи може зрівнятися з усіма улюбленим «Лускунчик», та й з працею може бути зрозумілий дітям, адже без уважного вивчення анотації сюжет невловимий. Все ж одеський глядач показав трьома повними аншлагами, що атмосфера віденського балу і казкових турбот лісових жителів - відмінна альтернатива сірій рутині буднів і прекрасний рецепт для приємного передсвяткового настрою напередодні Нового року і Різдва.
