Одного разу почула таку притчу: мандрівник, який проїхав багато дивовижних місць, в новій країні якось потрапив на цвинтар. Там він звернув увагу, що на пам'ятках поряд з фотографіями дорослих людей були незвичайні дати: «1 рік і 5 місяців», «12 років», «3 роки і 4 дня». Виявилося, що на надгробках жителів цієї країни вказують той час, коли вони були дійсно щасливі у своєму житті. Перед смертю родичі уточнювали час, яке людина прожила в злагоді з собою, коли він був торкнуться життям, реалізований, психічно здоровий і в гармонійних відносинах. У кого-то це склало 35 років, у кого-то - рік. Деякі, на жаль, вказували всього пару місяців. Мандрівник здивувався тому, що цінність не в тривалості, а в якості і задоволеності власним життям. І задумався мандрівник: «А скільки ж прожити я сам?».
Сьогодні людство, відчуваючи багаторівневі кризи, знайшов спосіб поліпшити своє життя. Зробити її насиченою і гармонійною. Справжньою. Бажання відчувати себе вільним, упевненим, життєстійким і щасливим, стало рушійною силою розвитку такої науки і практики як психотерапія.
В Україні є можливість проходити індивідуальну і групову психотерапію у досвідчених і сертифікованих терапевтів.
Крім індивідуальної і групової терапії з'явився новий формат - психотерапевтичний табір. На мій погляд - це дуже своєчасний рух в українській психотерапії, яке вирішує накопичилися особистісні, сімейні та соціальні проблеми. Актуальність продиктована бажанням людей вести здоровий і природний спосіб життя: дихати свіжим повітрям, приймати корисну і натуральну їжу, піклуватися про своє тіло, будувати здорові відносини, відчувати буття у всій його повноті.
Технологія проведення таких проектів унікальна, оскільки була розроблена методом проб і знахідок. Багато років її удосконалювала команда першого в Україні психотерапевтичного табору «Псізон», який з 2001 року проходить в Черкаському регіоні.
На досвіді «Псізона» проводиться табір «Канікули Душі», в якому можна взяти участь всією сім'єю. Навіть з маленькими дітьми. Особливість цього проекту в тому, що в одному просторі збираються люди різних поколінь і вчаться один у одного. Діти тут дорослішають, а батьки розуміють свого внутрішнього дитини. І через це розуміння дорослі знаходять контакт зі своїми реальними дітьми, батьками і дружинами. Сім'ї об'єктивно стають міцнішими, вирішуються конфлікти, налагоджуються сімейні зв'язки.
Що ж створює такий ефект в психотерапевтичному таборі?
По-перше, життя на природі в тиші лісу і річки. Тіло і психіка розслабляються, отримуючи безліч тактильних погладжувань і відчуттів через воду, вітер, вогонь, гамачка, гойдалки, плавання, спорт, йогу і гру.
По-друге, тут проходить групова психотерапія. Працюють досвідчені фахівці в ряді терапевтичних методів. А саме: клієнт-центрований підхід, позитивна психотерапія, сімейна системна, екзистенційна, гештальт, психодрама. І учасники мають можливість підлікуватися і повчитися в групі. Якщо в місті група збирається один раз в тиждень, то тут зустріч кожен день. І це в рази підвищує ефективність.
По-третє, проводяться майстер-класи, де можна створити щось красиве своїми руками. А також творчість: танці, спів, театр, свята, все висловлюють себе різними способами.
Тривалість такого табору від 5 до 10 днів. Цей захід, де група зберігається протягом усього періоду. Завдяки цьому формується терапевтичне поле: щирості, відкритості, довіри і любові. За теорією Гордона Ньюфелда кожній людині потрібна село уподобань - безпечний простір, в якому він може проявити свої почуття, в тому числі і негативні. Така «село» сприяє особистісному дорослішання і життєстійкості. Чим більше в ній людей, тим краще для нас. У таборі учасник якраз потрапляє в «село», і отримує досвід глибокого зціляє контакту з іншими людьми. Практика такого контакту важлива для кожного, адже не всі в достатній мірі отримали його в дитинстві.
Емоційність і доброзичливість поля табору дозволяють розслабитися, зняти маски і проявити себе істинного. Це дивовижне відчуття, коли потрапляєш в Простір, де можна стати справжнім! Учасники знаходять час для себе, а це значить - час для щастя!
Щорічно я з сім'єю беру участь в «Канікули» та «Псізоне» - це вже стало нашою доброю традицією. І моя скарбничка щастя доверху наповнюється завдяки цим проектам. Розширюється «село уподобань» моїх близьких, оскільки в таборі спілкуємося з чудовими людьми зі всієї країни. Психотерапія на природі робить моє життя легше і вільніше!
Величезна подяка організаційним командам проектів! Для мене це цінний досвід співпраці і роботи. Вчуся у кожного з вас, спасибі!
Психотерапевт Тетяна Колосова
Детальніше про «Псізоне» і «Канікули Душі» можна прочитати на сайтах проектів
У статті використані фотографії Валерії Колосової і Олени Бородай.
Comments
comments
І задумався мандрівник: «А скільки ж прожити я сам?Що ж створює такий ефект в психотерапевтичному таборі?
