1. терміни відряджень
2. Максимальний термін відрядження в залежності від виду робіт
3. Як відправити працівника у відрядження
4. Реєстрація відряджень
5. Посвідчення про відрядження
6. Відрядження сумісників
7. Відрядження жінок, які мають дітей до 3-х років
8. Відрядження в святковий день

Службове відрядження - поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи або організації, яка повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи (за наявності документів , що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю організації).

Зміст статті

На законодавчому рівні порядок відрядження (напрямок, вибуття, повернення, обсяг гарантій і компенсацій, документування) грунтовно визначено тільки для підприємств, установ, організацій (далі - організація), які повністю або частково фінансуються з державного бюджету. Відповідну нормативну базу складають, зокрема:

• наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» від 13.03.1998 № 59 (далі - Інструкція № 59);
• постанову КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98 (далі - Постанова № 98).

Зате в статті 121 Кодексу законів про працю України (КЗпП) викладені лише загальні вказівки щодо гарантій і компенсацій при службових відрядженнях.

Увага!

Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму житлового приміщення в порядку і розмірах, що встановлюються законодавством.

За відрядженими працівниками зберігають протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку.

Отже, організації, які не фінансуються з державного бюджету, повинні самостійно регламентувати всі пов'язані з відрядженнями питання. Скажімо, в колективному договорі або в Положенні про відрядження. Основою послужить Інструкція № 59.

терміни відряджень

Терміни відрядження визначені в Постанові № 98. У п. 6 цієї постанови говориться про те, що термін відрядження визначає керівник. Однак термін відрядження не може становити більше тридцяти календарних днів з території України. Робоча поїздка за кордон становить шестідесят календарних днів максимум. Однак є випадки, коли відрядження може тривати довше визначеного терміну, вони вказані в абзаці 2-10 пункту 6 Постанови № 98.

Максимальний термін відрядження в залежності від виду робіт

Види робіт

Максимальний термін

в Україні

Здійснення монтажної, налагоджувальної, ремонтної і будівельної роботи

термін будівництва об'єктів

Військові службовці, які відправлені на навчання для вдосконалення, перекваліфікації, підвищення кваліфікації, а також відправлені на підсумково-випускні або навчальні збори слухачів заочної форми навчання військових ВНЗ

90 днів;

якщо приймаюча сторона відшкодовує збитки, - 18 місяців

Особи, які працюють в Державній фінансовій інспекції або територіальних органах інспекції, спрямовані, щоб провести контрольні заходи

період здійснення контрольних заходів

Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу та працівники, яких направляють з 14.04.2014 в межах території України, щоб брати участь в АТО, здійснювати заходи, які забезпечують правопорядок на кордоні

термін проведення заходів

за кордон

На підставі зовнішньоекономічних договорів контрактів у зв'язку виконанням ремонтної, наладочной, монтажної, проектно-пошукової, проектної, будівельної, будівельно-монтажної і пусконалагоджувальної діяльності, а також у зв'язку з шеф-монтаж, авторським наглядом на будівництві, забезпеченням діяльності та обслуговуванням державних експозицій на виставках міжнародного рівня, проведенням культурно-мистецьких та гастрольних заходів

не більше одного року

Працівники авіаційних компаній, спрямовані з метою перевезення вантажів і пасажирів в рамках миротворчих місій ООН відповідно до контрактів між ООН і українськими авіаційними компаніями

до шести місяців

Студенти, аспіранти, а також наукові та науково-педагогічні працівники, направлені до наукових установ або вузи для стажування або навчання

студенти - два роки;

аспіранти - один рік;

науковці - шість місяців

Під дію Постанови № 98 підпадає працівники органів державної влади, організацій, підприємств та установ, повним або частковим джерелом фінансування яких є бюджет. Для інших установ можливе використання Постанови № 98 як методичний матеріал для розробки локального нормативного акта або колективного договору, в тому числі і для положення про відрядження, в якому повинен бути зазначений максимальний термін відрядження працівників.

Як відправити працівника у відрядження

Направляє працівників у відрядження керівник або його заступник. Підставою для направлення може служити:

• Лист на фірмовому бланку про направлення працівників на навчання для підвищення кваліфікації;
• доповідна записка посадової особи підприємства про направлення у відрядження.

Направлення працівника у відрядження здійснюється керівником підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням:

• пункту призначення;
• найменування організації, куди відряджено працівника;
• строку й мети відрядження (п. 1 розд. ІІ Інструкції № 59).

Реєстрація відряджень

Раніше після ознайомлення працівника, якого направляють у відрядження, з наказом про відрядження організація повинна зареєструвати такого працівника в Журналі реєстрації відряджень.

Зараз реєструвати направлених у відрядження працівників в спеціальному журналі не потрібно - за Інструкцією про відрядження вилучено як норма про таку обов'язки, так і саму форму Журналу реєстрації відряджень.

Інструкції про відрядження поширюється тільки на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Однак наведене в цій Інструкції визначення терміна «відрядження» доцільно застосовувати для підприємств, установ, організацій усіх форм власності, оскільки інших нормативних актів, які містили б відповідну ухвалу, не існує.

Тому, якщо Журнал реєстрації відряджень необхідний в роботі, ви і зараз можете його вести.

Посвідчення про відрядження

Інструкцією про службові відрядження передбачено, що працівники направляються у відрядження на підставі наказу керівника установи або його заступника. У наказі про відрядження повинен бути зазначений пункт призначення, найменування підприємства, в яке відряджено працівника, термін і мета відрядження.

Наказом Міністерства фінансів України «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державної податкової адміністрації України від 28.07.1997 року № 260» від 21.06.2011 № 738 було скасовано форма посвідчення про відрядження. З тих пір посвідчення про відрядження оформляти не потрібно, достатньо наказу на відрядження.

Згідно наказу Міністерства фінансів України «Про внесення змін до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» від 17.03.2011 № 362 сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. При відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

Документами, що засвідчують вартість понесених витрат, є розрахункові документи. Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження і в день прибуття з відрядження повинен регулюватися правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Але підприємства недержавної форми власності як внутрішній документ можуть встановлювати обов'язковість використання посвідчення про відрядження, форма якого зареєстрована наказом ДПА України від 28.07.1997 № 260.

Якщо на підприємстві використовується посвідчення про відрядження, то воно може вважатися одним з підтверджувальних документів для виплати добових.

Відрядження сумісників

На час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється організацією, відрядила особа (абзац третій п. 14 Інструкції № 59). У разі направлення працівника у відрядження одночасно з основної роботи й роботи за сумісництвом оплата праці здійснюється організаціями, які направили працівника у відрядження, а видатки для відшкодування витрат на відрядження розподіляються між організаціями за згодою між ними.

На практиці витрати для відшкодування витрат на відрядження несе організація, робота в якій для працівника є основною.

Роботодавці направляють працівників у відрядження наказами, в яких вказується пункт призначення, найменування організації, куди відряджається працівник, термін і мета відрядження.

Відрядження жінок, які мають дітей до 3-х років

Стаття 176 КЗпП забороняє залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти їх у відрядження.

Вік «до 3-х років» - це період з дня народження дитини до дня, коли йому виповнюється 3 роки, включно. З наступного дня зазначена заборона не діє, і можна застосовувати норму статті 177 КЗпП, яка передбачає можливість залучати жінок, які мають дітей віком від 3-х до 14-ти років або дітей з інвалідністю, до надурочних робіт і відряджень в разі отримання працедавцем згоди такої працівниці.

Варто зауважити, що всі зазначені норми поширюються не тільки на жінок, які мають дітей, а й на батьків, які виховують дитину без матері (зокрема, у випадках, коли жінка тривалий час знаходиться в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників) .

Отже, якщо роботодавець все ж відправляє у відрядження жінку, яка має дитину, це буде вважатися порушенням законодавства про працю. І навіть оформлення їм письмової згоди з обґрунтуванням причин від'їзду і забезпечення належного догляду за дитиною під час відсутності матері не звільняють роботодавця від відповідальності, а лише можуть пом'якшити його провину.

Якщо ж розглядається питання про направлення у відрядження жінки, яка має дитину (дітей) у віці від 3-х до 14-ти років, обов'язковою умовою відрядження є наявність письмової згоди такої працівниці. Відомості про згоду призводять в наказі про відрядження. У цьому випадку вважається, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для виконання норм законодавства про працю, зокрема статті 177 КЗпП.

Відрядження в святковий день

Якщо на період відрядження припадає святковий (неробочий) день, він в обов'язковому порядку підлягає компенсації.

Статтею 107 КЗпП передбачено, що робота у святковий або неробочий день підлягає подвійної оплати.

Також за бажанням працівника може бути наданий ще і додатковий день відпочинку.

Отже, за відрядження в святковий день працівник повинен отримати подвійну компенсацію - заробітну плату в подвійному розмірі і додатковий день відпочинку (за бажанням).

Якщо відрядження припадає на вихідний день, - такого «бонуса» як з відрядженням в святковий день не буде. Працівник може розраховувати тільки на один вид компенсації.

Порядок надання іншого дня відпочинку слід передбачити в Правилах внутрішнього трудового розпорядку організації, оскільки саме цей локальний нормативний акт є документом, який регламентує трудовий розпорядок в організації (ст. 142 К