1. Матеріали по темі

Ветеран спецназу Олег Кухта виявився на великій сцені завдяки «Пам'яті Карузо»

ХУЛІГАНЧІК З ВДВ

- Олег, як вийшло, що ветеран спецназу став заслуженим артистом?

- Чесно кажучи, ніколи не бачив себе у творчості і цілеспрямовано рухався до отримання офіцерських погонів. Правда, мене благополучно відрахували з другого курсу Рязанського повітряно-десантного училища. Зізнаюся - був хуліганчіком. Довелося служити строкову та надстрокову службу, за цей час двічі їздив до Югославії в складі нашого знаменитого «Русбата» миротворчих сил ООН.

У військовому училищі відновився при першій нагоді, і в 1994 році наш курсантський ансамбль запросили на фестиваль «Вікторія» ( «Коли співають солдати»). Я заспівав відомий військовий шлягер «Гвардії майор». Це не моя пісня, але дуже її люблю. У підсумку перше місце, а ще через рік Гран-прі. Потім довелося на кілька років забути про творчість - почалася війна в Чечні. Я туди потрапив відразу після випуску.

З армії довелося піти через стан здоров'я. Довго себе шукав. Так вийшло, що доля звела з керівником Академічного ансамблю пісні і танцю внутрішніх військ МВС Росії Віктором Єлісєєвим. Цей колектив відомий по всьому світу. Єлісєєв знав, що я співаю, і запропонував вивчити «Пам'яті Карузо» в оригіналі, на італійській мові. Після цього я майже кожен день співав цю пісню на протязі 12 років! Без неї не проходив жоден концерт.

- Як ви будете почуватися - з окопів прямо на велику сцену?

- Нас в ансамблі було п'ять солістів, плюс 40 чоловік оркестру і сто чоловік в хорі. У всіх спеціальну освіту, консерваторія, і я єдиний з дипломом випускника військового училища. Ні, в спину не шепотіли. Єлісєєв прекрасно розумів, що на нас весь світ дивиться, а за нашою спиною - вся Росія. Кого потрапило на сцену не поставлять. У підсумку я все ж виявився на курсах Юрія Васильєва в ГІТІСі. Надходив на загальних підставах - писав твір, читав байки ... Довелось поїздити по Європі, виступати у французькій Полінезії, на Таїті і китайської площі Тяньаньмень. Навіть знаменита австралійська «черепашка» нас приймала, хоча туди, крім Хворостовського, взагалі нікого не пускали. Співали не тільки військові і патріотичні пісні, а й класичні, естрадні твори, лірику.

З кулею в животі

- Може, ти спочатку повинен був стати артистом, а військова служба просто помилка?

- Якби не обставини, то я міг служити і служити, тим більше що в роду дуже багато військових. Династія тільки на батька урвався - він був сином офіцера, встиг помотаться по гарнізонах. А потім закінчив інститут і довгі роки був головним архітектором міста Первоуральска. До речі, в нашій родині всі люди творчі. Батько - художник, крім того, вірші і пісні писав, мама теж добре співала. Одна бабуся брала участь в народному театрі, друга на гітарі грала. Все співаємо, танцюємо і воюємо.

До речі, з ансамблем доводилося багато разів виступати на Північному Кавказі. Співали в наметах, в кузові вантажівки ... «Пам'яті Карузо» хлопцям співав. У такі моменти видно, що люди відпочивають душею. З власного досвіду знаю.

- За що ти отримав орден Мужності?

- Під час чеченської війни я командував групою спецназу. У серпні 1996 року обстановка загострилася, ми діяли в Грозному. Надійшов наказ взяти один будинок. Я в ході бою отримав поранення в живіт, але ще кілька годин був змушений побігати з автоматом. Та куля так і «сидить» на колишньому місці. До речі, вона ще в мою гранату потрапила, але, на щастя, вибуху не сталося. Поки в госпіталі лежав, хлопці з тієї гранати тротил виплавили - тепер зберігаю її як пам'ять.

МУХІН в тирсу

- Олег, в Благовєщенську сподобалося?

- Ви зараз здивуєтеся, але я корінням місцевий. Мій прапрадід в царській армії 25 років відслужив. Коли додому в Білорусію повернувся, то за звичкою сказав перший тост: «За віру, царя и Отечество!» Син пити відмовився, заявив: «Я революціонер!» Прапрадід схопився за гвинтівку, в сина вистрілив, але його мати по стовбуру вдарила в останній момент. Ніхто не загинув, але через пару років прадіда за революційні настрої заслали на Далекий Схід. Він тут освоївся, побудував теслярську, працював, кажуть, добре. Сам здоровий, лисий, височенний. Коли «Бариню» танцював, народ по колу розлітався. Під час японської інтервенції в його плотницкой штаб партизанського руху працював - в тирсі сам товариш Мухін від переслідування ховався. Тому мені у вас дуже цікаво. Подивився набережну, поклали квіти до пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам. Прийом дуже теплий. Завдяки хлопцям з амурського відділення ветеранів «Бойового братерства» і Союзу ветеранів Афганістану відчуваєш себе як вдома. Завдяки їх ініціативі і став можливий наш марафон.

- Творчими планами поділишся?

- З академічного ансамблю я пішов, але працюю в зразково-показовому оркестрі внутрішніх військ МВС. Надходять пропозиції зніматися в телесеріалах, з моєю участю знято вже близько 10 фільмів (зокрема, «Не родись красивой», «Невідома земля», «Вірний засіб», «Прокурорська перевірка»). Ролі невеликі, але це хороший тренаж, який дозволяє розвиватися творчо. Пробую робити самостійну музичну кар'єру. Слова до пісень майже не пишу, в основному складаємо музику разом з Андрієм Кухаренко. Головне завдання на сьогодні - марафон «Солдати Вітчизни», присвячений виводу радянських військ з Афганістану та 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Починаємо в Благовєщенську, потім охопимо Амурську область, Далекий Схід, рушимо на захід країни і в країни СНД.

Олег Кухта є членом гільдії акторів «Кіно Росії». Виконує пісні російською, англійською, французькою, італійською, німецькою, сербською, таджицькою, японською, корейською та китайською мовами.

Матеріали по темі

показати ще